Алегорично – Моральний зміст сюжету драми «Візит старої дами» – Дюрренматт Фрідріх

В есе «Проблеми театру» Фрідріх Дюрренматт затверджував, що найбільш удалою формою для висвітлення конфліктів сучасності є трагікомедія. Гротескні перебільшення, балаганні жарти й несподівані парадокси властиві трагікомедії, дозволяють, на його думку, зобразити не тільки теперішню природу миру й людини, але й показати механізми несправедливості. «Гротеск – одна із широких можливостей бути точним», – говорив він. Отже, не випадково його найкраща п’єса «Візит старої дами» написана саме в такому жанрі

Багато письменників у своїх добутках намагалися розкрити причини перетворення звичайної людини в убивцю. Але важко назвати хоча б один добуток, де це відбувається не з однією людиною, а відразу з усіма жителями цілого міста. Ф. Дюрренматт у своїй п’єсі намагається зрозуміти саму здатність людей приймати злочин за норму, розкриває соціальні й психологічні причини, які пояснюють інертність або відверте сприяння злу

«Ми присутні в одному з найбільших соціальних експериментів нашої епохи», – говорить радіокоментатор у п’єсі. Так, сюжет п’єси обертається навколо події, дійсно досить схожої на експеримент: у невелике містечко Гюллена приїжджає стара й дуже заможна дама, що пропонує подарувати місту мільярд за вбивство колишнього коханця. Колись Иль зрадив Клер Цаханесин і відмовився від батьківства, купивши за літр горілки двох лжесвідків, не догадуючись, що покарання може осягти його через багато років. Але теперішній конфлікт п’єси не в цій історії любові, а в тім, як саме й чому жителі Гюллена погоджуються зробити вбивство. Клер виступає в ролі каталізатора конфлікту між суспільством і особистістю

Гюллен – маленьке містечко, що перебуває в стані занепаду. Навіть поїзда як звичайно не зупиняються на станції, але жителі пам’ятають про кращі часи, коли Гюллен був «одним з перших у країні» і навіть «у Європі». У цьому місті живуть звичайні люди. В авторському коментарі до п’єси Дюрренматт навмисне наголошував на тім, що «вони саме такі, як і ми».

Клер, упевнена в тім, що за гроші можна купити всі, обіцяє подарувати мільярд за вбивство Иля. Спочатку бургомістр робить вигляд, що речення його обурило («Краще бути жебраком, чим катом»), інші люди або не сприймають ситуацію серйозно, або майже щиро протестують проти злочину. Але згодом відношення до майбутньої події поступово змінюється. Показовим є зміна відносини вчителі, що спочатку засуджує дії Клер, але поступово стає одним з найбільш активних учасників злочину, тому що «спокуса досить великий, а наша бідність досить гірка». Але він, на відміну від інших, хоча б розуміє, що діється саме злочин, – більшість обманюють самі себе, шукають моральні виправдання вбивству. Мов, убити Иля треба заради підйому загальної моральності, відновлення справедливості й т.п.. Звичайно, теперішньою причиною є обіцяні гроші. Ніхто не зауважує власного лицемірства. Створюється враження, що досить декількох демагогічних заяв – і виправдати можна бути^ – що. «Умер від радості», – затверджує бургомістр після того, як юрба накинулася на Иля. Саме юрба: убивають Иля всім взагалі.

«Однак немає нічого ужаснее бідності, тому що в ній немає шляхетності», – запевняє хор вфинале.

Бідність матеріальна доповнюється в обивателів бідністю моралі або взагалі бідністю душі. Навіть Иль, що аж ніяк не був чималою людиною, на загальному тлі стає схожим на героя перед фіналом п’єси

Що ужаснее: висунуте Клер умова або це «виправдане» убивство? Прямо це питання не ставиться, але хід подій п’єси натякає, що гіршим є саме виправдання злочину перед його здійсненням, тому що воно потенційно відкриває можливість новим подібним до злочинів і навіть більшим. У Клер були «особисті причини» для помсти, а жителі Гюллена просто продали за гроші свої принципи

Але знову таки в коментарі до п’єси Дюрренматт підкреслюють: «Ці люди теж не злодії», вони просто слабовільні, легковажні, вірять, що «все пройде». Отже, об’єктом осуду автора були не окремі вчинки подібних людей, а сам принцип егоїстично байдужого відношення ксправедливости.

Можна додати, що більшість масштабних злочинів у реальному житті, якщо уважніше придивитися, здійснюється по схожому принципі: хтось першим дає «моральне» виправдання, хтось просто усувається від рішення моральної проблеми, а в результаті все стають співучасниками (не має значення – активними або пасивними). Це робить зміст п’єси алегоричним: у ній ідеться не тільки про конкретне вбивство, а про механізми, які змушують звичайних людей непомітно для самих себе ставати співучасниками будь – яких злочинів. Бідність і приниження, з одного боку, спокуса – з інший, а результат: злочин зроблений, і ще одна брехня одержала право на життя

Виводячи вбивство за межі окремого конфлікту між окремими особами, Ф. Дюрренматт змушує нас задуматися в тому числі й над природою власних учинків. Практично в кожного з жителів Гюллена була можливість насправді виступити за законність, але цього не відбулося. Вони одержали свої гроші, але втратили дещо більше: совість і душу. Злочин тягне за собою інший злочин, за яке прийде відповідати, відтепер до кожного може прийти така стара дама

Або варто колись покласти край мовчазній співучасті в злочинах?

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>