Аналіз 1 – ой глави 1 – ой частини роману Булгакова «Біла гвардія» – Булгаков Михайло

Перший розділ роману є своєрідною експозицією всього оповідання. Урочистий тон створюється автором за рахунок біблійної стилізації початку глави. «Великий був рік і страшний по різдві Христовому 1918…» Введення в оповідання «вечернею Венери й червоного, тремтячого Марса» створює атмосферу тривожного очікування трагічних подій у житті героїв роману. Цьому сприяє й поданий роману епіграф з повісті А. С.Пушкіна «Капітанська дочка», що звучить в унісон із трагічним розворотом сюжетних подій. Образ «історичної заметілі», крізь яку проходять герої роману, виявляє в них кращої людської якості

Другий епіграф: «И суджені були мертві по написаному в книгах згідно зі справами своїми…» – виявляє авторську позицію по відношенню кним.

У даній главі ми довідаємося про сім’ю Турбиных, що втратила гаряче улюблену матір («світлу королеву»). Уже в експозиції роману заявлена важлива тема людської долі. Молодший Турбін, Николка, приголомшений смертю матері, ставив запитання, коштуючи в ікони святителя Николы: «За що така образа? Несправедливість? Навіщо знадобилося відняти мати…?» У рамках усього оповідання питання «За що?» звучить як головне питання епохи. Здається, що вустами юнака говорить багатомільйонний народ, що страждає від жахів революційного перевороту

Важливо звернути увагу на те, що тема революційних подій починається з опису сім’ї. Так заявлена тема будинку – найважливіша в ідейно – художньому задумі роману Булгакова. В оповіданні багато художніх подробиць, що відбивають стійкий побут і традиції роду Турбінних. Автор акцентує увагу читача на кахельній грубці в їдальні «будинку № 13 по Алексеевскому спуску». Тишу кімнат у будинку Турбінних порушує не лемент роздратованих людей, а гармонічний бій годин і «вторящий їм звук бронзових годин зі спальні матері». Неодноразово уведені в оповідання годинник є художнім образом – символом, що персоніфікує хід Часу

Кімната наповнена ароматом грудневої хвої, заходом палаючих свіч. Любов’ю й добротою пронизана атмосфера сімейної ідилії Турбиных. Всі вони живуть по завіті вмираючої матері: «Дружно …живете!»

Докладний заспокійливий опис побуту зненацька переривається біблійною стилізацією: «Упадуть стіни, полетить стривожений сокіл з білої рукавиці, потухне вогонь у бронзовій лампі…», що привносить у розміряне оповідання ноти тривожного, руйнівного, нічого не часу, що щадить, революційних катастроф

Тема наступності поколінь – найважливіша в Російській літературі – піднімається на сторінках роману «Біла гвардія». Але ускладнюється вона страшними зовнішніми подіями, при яких материнський завіт «живете» неможливо виконати. Доля готовить Турбиным мучення й смерть

Так тема життя й смерті органічно входить в ідейний задум добутку. Невипадково Олексій Турбін, придя до священика батькові Олександрові, веде розмову про те, у яке лихоліття їм доводиться налагоджувати життя після смерті матері. Священик утішає старшого Турбіна, говорячи, що «сумувати не слід». Але і йому, уповающему на волю Бога, ясна трагедія близьких випробувань. Тому глава закінчується біблійним пророцтвом: «Третій ангел вилив чашу свою в ріки й джерела вод; і зробилася кров».

Кільцева композиція глави повторює композиційну своєрідність усього роману, вона символічно відбиває коло людського життя, повної страждань і лих

Гине царська Росія, але Росія – жива…У день бою виникає рішення про капітуляцію білої гвардії. Полковник Малишев вчасно довідається про втечу гетьмана й дивізіон свій устигає вивести без втрат. Але вчинок цей дався йому нелегко – може бути, самий рішучий, самий відважний учинок у його житті. «Я, кадровий офіцер, вынесший війну з германцями… на свою совість беру й відповідальність, всі!., всі!., вас попереджаю! Вас посилаю додому! Зрозуміло?»Полковникові Най – Турсу це рішення прийде приймати кілька годин через, під вогнем супротивника, у середині фатального дня: «Хлопців! Хлопців!.. Штабні стегвы!..» Останні слова, які у своєму житті вимовив полковник, були звернені до Николке: « Уитег – Цег, бгостьте гегойствовать до чегтям…» Але він, здається, висновків не зробив. Уночі після смерті Ная Николка ховає – на випадок петлюрівських обшуків – револьвери Най – Турса й Олексія, погони, шеврон і картку спадкоємця Олексія. Але день бою й последовавшие потім півтора місяця петлюрівського панування, я думаю, занадто малий строк, щоб недавня ненависть до більшовиків, «ненависть гаряча й пряма, та, котра може рушити в бійку», перейшла у визнання супротивників. Але ця подія уможливила таке визнання надалі. Багато уваги Булгаков приділяє з’ясуванню позиції Тальберга. Це антипод Турбиных. Він кар’єрист і пристосованець, боягуз, людина, позбавлена моральних підвалин і моральних принципів. Йому нічого не варто поміняти свої переконання, аби тільки це було вигідно для його кар’єри. У Лютневій революції він першим начепив червоний бант, брав участь в арешті генерала Петрова. Але події швидко замигтіли, у місті часто мінялися влади. І Тальберг не встигав у них розбиратися

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>