Аналіз сцени дачі хабара в комедії Гоголя «Ревізор» (дія IV, явища III―IV) – Гоголь Микола

До початку IV дії комедії «Ревізор» городничий і всі чиновники остаточно впевнилися в тім, що присланий до них ревізор ― значна державна особа. Силою страху й благоговіння до нього «фитюлька», «пустышка» Хлестаков став тим, кого в ньому бачили. Тепер потрібно захистити, охоронити своє відомство від ревізій і убезпечити себе. Чиновники переконані, що проверяющему необхідно дати хабар, «підсунути» так, як це робиться в «суспільстві упорядженому», тобто «між чотирьох очей, щоб і вуха не чули», ― так уважає Артемій Пилипович. «Батьки міста» є «у повному параді й мундирах», «щоб офіційно представитися ревізорові».

Для зображення внутрішнього стану чиновників Гоголь використовує авторські ремарки, які вказують на страх, підлесливість, послужливість: «витягнувшись і притримуючи рукою шпагу»; «втратившись і роняв на підлогу асигнації»; «тремтячи всім тілом»; «поспішно», і т. д.

Хлестаков же на початку прийому ще далекий від здогаду, чому всі так уважні до нього й послужливі, він продовжує думати, що вся справа в його особистих неабияких якостях, відіграє роль люб’язного, освіченого гостя, втім, щиро вдячного за теплий прийом

Тепер уже теми для розмов з відвідувачами пропонує Хлестаков. Вони видають убогість, злиденність інтересів парубка: сигари ― «це моя слабість. От ще щодо жіновий статі, ніяк не можу бути байдужий», «Я…люблю гарну кухню», «А мені подобається Володимир (орден). А от Ганна третього ступеня вже не так». Безглуздими є приставання Хлестакова до Луки Лукичу з питаннями про те, хто йому більше подобається, брюнетки або блондинки, або заява, що в «моїх очах точно є що’те таке, що вселяє боязкість».

Висловившись про те, що він любить, а ця тема дуже бідна, Іван Олександрович і не знає, про що більше говорити, тому намагається сформулювати хоч які’те фрази, як у розмові із Земляникою:

«― Як ваше прізвище? Я все позабуваю

― Земляника

― А, так! Суниця. І що ж, скажіть, будь ласка, є у вас дитинки?

― Як же’з, п’ятеро; двоє вже дорослих

― Скажіть, дорослих! А як вони … як вони того?»

Із всіх чиновників Артемій Пилипович Земляника особливо виділяється. Він устигає за невеликий час прийому «закласти» безліч своїх приятелів і родичів з метою просування по службі: «От доглядач тутешнього училища. Я не знаю, як могло начальство довірити йому таку посаду…» Але саме цікаве в цій ситуації ― реакція Хлестакова на речення написати донос на папері: «Мені буде приємно. Я, знаєте, этак люблю в нудний час прочитати що’нибудь забавне…»

Відвідування кожного чиновника закінчується врученням грошей, «нібито в борг». Якщо із суддею це відбулося як би випадково для Хлестакова, то потім він добирає смаку, тому що починає догадуватися, що прийнято за важливе, «державна особа». Це не тільки не починає бентежити його, але й спонукає до більше рішучих дій: він вислухує всіх не гірше будь – якого важливого чиновника. Нова для Хлестакова манера виникає як наслідок тої раболіпний’угодницької атмосфери, що створюється кожним вхідної для подання

Але Хлестаков так і не розуміє, що все вруча_ йому ― це хабара, що даються з певною метою, він продовжує вважати, що так проявляються милі вдачі чудесного міста, населеного приємними й чемними людьми. І інтригу, гру він теж нездатний вести. Виходить, не герой веде дію, а дія ― героя. У цьому складається своєрідність розробки Гоголем сюжету про мнимого ревізора

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>