А. А. Ахматова жила й писала в дуже непростий період часу. Це були тривожні роки для Росії: батьківщину великої поетеси без кінця трясли революції й війни. Перед Ахматовою, як і перед іншими російськими поетами, цей час поставив чіткий вибір: незалежне написання віршів або існування. Однак події того років не тільки не зламали Ганну Андріївну, але ще й надихнули її на написання нових прекрасних віршів. Вона ніколи не припиняла складати, все життя Ахматової було присвячено поезії. Однієї із самих улюблених тем, що так часто проявлялася в її поетичних добутках, була любовна лірична тема. Однак любов у віршах А. Ахматовій ніколи не була щасливої й спокійної, вона завжди на піку кризи. Отут і прагнення вгору, і падіння, перше побачення й сварка, втрата любовної прихильності або закінчення відносин
Наприклад, поетичний добуток “Заплакана осінь, як удова …”, написане 15 вересня 1921 року в Царському Селі й розміщене в книзі “Anna Domini”, оповідає про любовну трагедію. Уже з перших рядків у вірші починають переважати похмурі тони, що властиво любовної поезії Ахматової. І відразу стає зрозуміло: кінець буде трагічним:
“Заплакана осінь, як удова