Аналіз вірша Пастернаку “Столетье із зайвим – не вчора…” – Пастернак Б. Л

Продовжуючи ідеї А. С. Пушкіна, Б. Пастернак іронічно ведучи боротьбу між серцем і душею. У кожному рядку дві протиборчі сторони завзято поміняють один одного. Холодний і практичний розум намагається перебороти наївним, палаючим вогнем страстей серце, але ця боротьба вічна, двоїста. Не одна сторона не поступиться інший

Такий художній засіб як лексичний повтор виділяє найважливіші, основні моменти як часу Пушкіна, так і Пастернаку, знаменуючи велич кожного з них

Однак, на відміну від Пушкіна, Пастернак із сарказмом осміює справедливість, він практичні не вірить внее.

Але, всі таки і його надії й віра в краще – у правопорядок, у справедливість і в розсудливість умирають останніми. Однак, він відразу поміняє його розчарованим розумінням неможливості своєї утопії

И в висновку поет знову знаходить серцем надій, вірячи в кращий результат, плекаючи ідеали й мріяння

Спокуса вірити й сподіватися всупереч здоровому глузду – от що гризе серце кожної людини свого часу, часу в якому він живе, і яке може змінити

И нехай століття Петра ознаменували страти, заколоти й бунти, пройде зовсім небагато часу, зміняться обстановка, декорації, особи, зажевріється знову проміннячко надії…

«Отже, уперед, не тріпотячи

И утішаючись паралеллю,

Поки ти живий і не моща,

И о тобі не пошкодували.»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>