Вірш «Росія» було написано А. А. Блоком в 1908 році в циклі віршів «Батьківщина». Після подій 1905 року звертання поета до теми батьківщини було свідомим і закономірним. Поета цікавлять подальші шляхи розвитку суспільства, історичне минуле й майбутнє рідної країни, доля її народу
Який бачить Блок свою Росію?
На початку вірша виникає літературна аналогія:
Знову, як у роки золоті,
Три стертих треплются шиї,
И грузнуть спиці писані
У розхлябані колії…
Це гоголівська Русь, птах – трійка, але тепер вона не мчиться, жваво дзенькаючи дзвіночками. В інших історичних умовах інший рух. Але й «убожіючи Росія» дорога поетові, нехай вона вбога й непоказна, у неї важка доля й багато позбавлень у минулому. Поет вірить у її краще гідне майбутнє:
Пускай заманить і обдурить, –
Не пропадеш, не сгинешь ти,
И лише турбота затуманить
Твої прекрасні риси…
Росія з’являється в образі жінки, матері, дружини. Блок думав, що прийдешню катастрофу миру запобіжить жіночому початку – невичерпне джерело любові й самовідданості. Жіночий образ даний буквально однією рисою:
Ну що ж? Однією турботою боле –
Однією сльозою ріка шумней,
А ти все та ж – ліс, так поле,
Так плат візерунковий до брів…
Хустка – це чорта жінки з народу, а поруч – «ліс, так поле» – непомітна краса рідної природи. Вічний мотив шляху: «дорога довга легка», рух і розвиток тривають
Але є тут і ще один важливий мотив: волі, бунту. У Росії «розбійна врода», а пісня ямщика дзенькає «тугою острожної». Це теж невід’ємна частина історії рідної країни, її характерна риса
И все – таки переважає віра поета в продовження всіх випробувань, у вільний і гармонійний розвиток Росії, адже «і неможливе можливо…».