Аналіз вірша Твардовского – “Я знаю ніякої моєї провини…” – Твардовский Олександр

Цей вірш хоч і коротке, але воно несе в собі глибокий зміст. У ньому Твардовский виступає в ролі солдата, що повернувся з війни живим і цим солдатом властиве почуття провини й співчуття: Я знаю, ні якої моєї провини / У тім, що інші не прийшли свойны.

Твардовский душевно переживає за ті, кому не призначено було повернутися у свій рідний край. Це можна помітити в останніх рядках вірша: Що я їх міг, але не зумів зберегти, – Мовлення не про те, але все – таки, все – таки, все – таки… Завдяки повторенню слів і постановки многоточия визначаємо, що автор міг продовжити опис духовного стану солдата, що повернувся додому, але все – таки вирішив зупинитися на цьому

Можна припустити, що Твардовский просто не міг писати далі, а описуючи це випробовував біль, біль, що перебуває усередині письменника і її не можна пересилити. Вона плавно, точно гусениця, що повзе по схилі, роз’їдає письменника зсередини, по ходу його думок: ЩО Я МІГ, АЛЕ НЕ ЗУМІВ ЗБЕРЕГТИ…

Василь Теркин – втілення кращих якостей російського народу

Страшне лихо прокотилося по всій землі росіянці в червні сорок першого року… Почалася війна…

Жахливими були випробування, що випали на частку людей. Холод і голод були не найстрашнішим, що довелось пережити російському народу. Набагато страшнее було відправляти на фронт св рідних і близьких, не знаю, доведется чи побачитися з ними ще. Набагато страшнее бути на передовий, боротися за батьківщину й чекати, що цей день стане останнім. Неймовірно складно було зберігати мужність, дивлячись смерті в очі щодня. А ще складніше було зберігати віру. Віру в перемогу, віру вжизнь.

Багато хто отчаивались, переставали чекати й сподіватися, і не можна їх винити за це. Щоб підтримати російський народ, всіх тих, хто щодня робив свій подвиг на війні й у тилу, знаменитий російський письменник і журналіст Олександр Твардовский вирішив створити добуток і розповісти в ньому про війну, але в добром, оптимістичному світлі

Головний герой цього добутку – Василь Теркин, самий звичайний сільський хлопець:

Просто хлопець сам собою він звичайний

Однак автор не раз називає його «своїм героєм». Так це й не дивно, адже Твардовский прагнув створити у своєму добутку національного героя, гордість народу. У Теркине дійсно втілені всі кращі якості російського народу: він сміливий і відважний, сильний фізично, простий у спілкуванні, він не женеться за славою й орденами, він лише бореться за порятунок Батьківщини

Образ, створений А. Твардовским, скорив серця читачів. У вчинках, описаних в оповіданнях про Василя Теркине, міг довідатися себе кожний, кожний міг здивовано викликнути: «Так адже це ж я!». Дуже важливе значення «Василя Теркина» і для тих, хто чекав рідних з війни. Тепер у них з’явилася надія, тепер їхня віра підкріплювалася думками, що чекають вони не дарма, що і їхні сини, чоловіки й брати такий же відважний, такий же сильні, як і Вася

Всіма улюблений національний герой Василь Теркин, втіливши в собі кращі якості російського народу, став дороговказною зіркою в боротьбі людей за мир

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>