Андрій Штольц як «людина дії» – Гончарів Іван

У романі «Обломів» И. А. Гончарів відбив частину сучасної йому дійсності, показав характерні для того часу типи, образи, досліджував джерела й суть протиріч у російському суспільстві середини XIX століття

Головний герой роману – Ілля Ілліч Обломів; саме в розкритті цього образа автор бачив свою глобальну художню мету. Йому в романі протипоставлена «людина дії» – Андрій Штольц. Чим же він відрізняється від головного героя?

Якщо Обломів у дитинстві жив в атмосфері загальної моральної й інтелектуальної спячки, що заглушала найменшу спробу прояву ініціативи, то батько Штольца, навпаки, заохочував ризиковані витівки сина, говорячи, що з нього вийде «добрий бурш». Кар’єру Обломова не зложилася: чесний і лагідний по натурі, він не зміг звикнути до несправедливості, що панує в середовищі чиновництва. Штольц же, навпроти, постійно зайнятий (Гончарову важливий сам факт постійної діяльності, тому він не заглиблюється в подробиці справ Штольца), увесь час у русі, кудись поспішає, сповнений енергії. Обломів пасивний, бездіяльний і безвладний: його життя протікає одноманітно, наповнена бесідами з нецікавими людьми, лайками із Захаром, нескінченним лежанням на дивані й рясними сном і їжею. Про Штольце Гончарів пише: «Тим часом він їздить і у світло, і читає: коли він устигає – бог звістка». Розважливий, практичний підхід до життя – от що головне для Штольца; але при цьому він багато чого позбавлений, духовний початок у ньому не так сильно, як в Обломове: «Найбільше він боявся уяви <…> Мрії, загадковому, таємничому не було місця в його душі». Обломів же більшу частину свого вільного часу занурений саме в мрії, у себе, у свій внутрішній мир, повний утопічних надій, спогадів про сімейну ідилію в Обломовке й раптових поривів перемінити життя до кращого. Але всі ці пориви безрезультатні: Обломів не прагне втілити мрію в життя, погано переносить зіткнення з реальністю. По суб’єктивних намірах він шляхетний, але по об’єктивному результаті – бездіяльний, тому симпатії автора тут на стороні Штольца, що воплотили свої юнацькі ідеали діяльності й служіння країні вжизнь.

У більше глобальному розумінні за образами Обломова й Штольца криються два протилежних світосприймання, світовідчування, дві психології, два способи життя: життя провінційного дворянства, явище соціально – історичне й загальнонаціональне, описане в «Сні Обломова», і життя міської, повна суєти й поспіху, про яку Обломів говорить: «У десять місць в один день – нещасний! <…> И це життя! <…> Де ж отут людина? На що він роздрібнюється й розсипається?» Обломовка – ідеальний мир для Обломова, царство ліні й неробства, мертвої тиші й сну; місто, навпроти, жадає від своїх мешканців енергійності й активності. Тому Штольц, «весь складений з костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь», почуває себе частиною цього життя; Обломів же тут – зайвий, він не затребуваний цим життям, своєю епохою

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>