Антитеза в романі Тургенєва “Батьки й діти” – Тургенєв Іван

Роман “Батьки й діти” написаний Тургенєвим у другій половині XIX століття. До цього часу в Літературі вже остаточно сформувалися традиції написання роману, і пануючим плином у Російській літературі став реалізм. Створюючи свій добуток, Тургенєв орієнтувався насамперед на досвід таких класиків російської прози, як Пушкін і Гоголь

Автор широко використовує прийом антитези, на ньому буквально побудоване весь добуток. На перших сторінках роману перед читачами з’являються Аркадій Кірсанов і Євгеній Базарів. Це два приятелі – студента, що вирішили провести частина літа разом у батька Аркадія. Тургенєв представляє Євгенія й Аркадія як двох друзів, але згодом стає ясно, що це не зовсім так. Базарів і Кірсанов із самого початку протиставляються один одному, хоча, на перший погляд, вони дотримуються однакових поглядів, обоє вважають себе нігілістами. Але чим більше ми довідаємося про Базарове, тим сильніше стає впевненість у тім, що такий друг, як Аркадій, йому не потрібний. Євгеній взагалі не визнає дружби, по його поняттях, у дружбі, як і в любові, один завжди раб іншого, тобто й те, і інше споконвічно засновано на нерівності. Хоча у свій перший приїзд у Марьино студенти виступають єдиним фронтом проти аристократа Павла Петровича, читачеві стає очевидним, що Аркадій просто копіює свого товариша, що здається йому великою людиною й мислителем, але він не розуміє, по суті, його поглядів. Йому далекі нігілістичні ідеї, він, зокрема, любить музику й прекрасно почуває природу, а Базарів затверджує, що природа не храм, а майстерня й людина в ній працівник. Аркадій погоджується з подібними твердженнями, але, видимо, лише для годиться, у силу авторитету Базарова; розбіжність між приятелями все заглиблюється, і незадовго до своєї загибелі Базарів, відразу дуже що добре розумів це, говорить про цьому самому Аркадію

Також Базарів протиставляється його батькові. Здавалося б, що ці люди зв’язані набагато більше міцними узами, ніж кревними. У них майже однакова доля, обоє медики, обоє змушені боротися з обставинами, щоб вижити, пробивати собі дорогу самостійно. Але й тут ми спостерігаємо явний приклад антитези: старший Базарів став медиком по покликанню; він виразно романтик, що цінує красу навколишнього світу. А його син – людин протилежного складу характеру. Євгеній не визнає медицини, хоча сам є лікарем, не має ніяких моральних цінностей. Василь Іванович не розуміє сина, але не перестає поважати й любити, однак йому зовсім ясно, що той ніколи не буде йому духовно близький

Певний комічний ефект викликає протиставлення Базарова й “панів нігілістів” – Ситникова й Кукшиной. Жалюгідні підлабузники щосили намагаються бути такими ж, як Євгеній. Але вони не більш, ніж копії теперішньої ідеї нігілізму, вони бридко неї опошляють тим, що нібито її розділяють. Їм навіть невтямки, що Базарів нехтує їх за це лицемірство й тупість. Їх “нігілізм” – показна маска, модна в той час. Тургенєв за допомогою цих героїв показав конфлікт, що вже зародився в самому русі нігілістів

Цікава й антитеза Одинцова – Кукшина. У порівнянні з порожній Кукшиной, Ганна Сергіївна безсумнівно виграє. Вона розумна, освічена, інтелігентна, у ній немає ні грама лицемірства, весь її світогляд вироблений їй самої, а не почерпнуто ззовні. Її достоїнства проявляються ще отчетливее на тлі недоліків Кукшиной.

Крім батька й сина Базаровых у романі є ще одна цікава пара родичів, не схожих один на одного. Це брати Кірсанови. Павло Петрович – дуже колоритна фігура. Опис його минулого пестрит славетними іменами й подіями, з більшою повагою й навіть замилуванням Тургенєв розповідає про любов Павла Петровича до княгині Р., співчуває його болю. А Базарів сміється над почуттями, чим викликає глибоку ворожість Павла Петровича, що, у свою чергу, не сподобався Базарову. Примітна різниця між братами, що проявляється в їхньому відношенні до природи й країни в цілому. Микола Петрович – відомий цінитель краси навколишнього світу, його доля – затишний російський сільський побут. Павлу Петровичу ж природа не приносить ніякого эстетического насолоди, вона без жалю залишає країну, і все, що нагадує йому за кордоном про Росію – це попільниця у вигляді постола

Можна сказати, що зіткнення ідеологій Базарова й Павла Кірсанова – це основний конфлікт усього добутку. Перший представляє мир дітей, другий – мир батьків. І конфлікт Базарова й Кірсанова – це конфлікт не двох людей, а двох поколінь. З одного боку – сліпа підтримка, можливо, що застаріли “принсипов”, з іншого боку – заперечення цих “принсипов”, що доходить до абсурду. Саме чудове в романі те, що, незважаючи на наявність розв’язки в конфлікті Базарова з Павлом Петровичем, конфлікт двох поколінь залишився невирішеним. Базарів пішов з життя, так і не переломивши ненависні підвалини, і Павло Петрович теж не почуває себе переможцем нігілізму, його життя зруйноване, після епізоду дуелі Тургенєв як би мимохідь кидає: “Так він і був мрець”. У конфлікті поколінь не поставлена крапка, сам автор не може визначити, хто правий, або не бажає цього зробити, не беручи на себе роль творця історії

Отже, роль антитези в романі “Батьки й діти” досить значне. Насамперед вона грає важливу сюжетно – композиційну роль, адже роман побудований на конфлікті Базарова практично з усім миром. Крім того, антитеза допомагає авторові глибше розкрити образи героїв, підкреслити їх позитивної й негативної якості

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>