Автопортрет Б.-І. Антонич

«Я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені».

«Я — закоханий в житті поганин».

«Привітання життя».

З першої книжки «Привітання життя»

Червоні клени й клени срібні,

Над кленами весна і вітер.

Дочасності красо незглибна,

Невже ж тобою не п’яніти?

Привертають увагу масштабні метафоричні образи наступної строфи, вжиті у відокремленій обставині способу дії:

Я, сонцеві життя продавши

За сто червінців божевілля,

Захоплений поганин завжди,

Поет весняного похмілля.

Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича «Автопортрет» — як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. Він поганин (язичник), що поклоняється сонцю, вітру, весні. Цей вірш — автопортрет — відображення його душі, закоханої у красу.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>