Чи варто виправдовувати Чіпку? (за романом ‘Хіба ревуть воли, як ясла повні?’) (1 варіант)

Мабуть, так зумовлено природою, що людина перш за все думає про себе і своїх близьких. Але якби так жили всі, то, напевне, не були б створені складні механізми, людина б не побувала у космосі, не підкорила б земні надра, не поборола би хвороби. Добре, що завжди були і є люди, котрі громадські інтереси ставлять вище власних, чужу біду сприймають як свою. І саме людьми небайдужими, в яких болить серце через чуже лихо, яких хвилює доля рідної землі, яких обурює несправедливість, я захоплююсь. Таким мені видався спочатку і Чіпка, герой роману братів Рудченків “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Добрий, з чуйним серцем, широкою душею, палкою вдачею —- ось таким він постає перед нами. З напруженням я слідкую за розвитком подій. Тяжке голодне дитинство… Глузування однолітків, штурхани матері, наруга Бородая — такою була перша зустріч Чіпки з кривдою.

Юнацькі роки повні надій і сподівань. Та неправда підстерігає Чіпку: громада за хабаря відсудила його землю іншому. Пускається берега Чіпка: п’є, ображає матір, промишляє злодійством зі своїми товаришами-розбійниками. Та все ж знаходить юнак сили піднятися, кинути те нікчемне життя. Але несправедливість у земстві розворушила те зло, що причаїлось у серці хлопця. Знову Грабіжництво, пияцтво, відчай.

Чіпка намагається виправдати свої вчинки: “Хіба ми ріжемо. Ми тільки рівняємо бідних з багатими”.

Спочатку я теж виправдовувала Чіпку. Думала так: Чіпка, людина з сильним характером у тих складних соціальних умовах знаходить сили і сміливість протестувати проти зла, не кориться, захищає інтереси селян, наставляє їх на правильний шлях. Його мужність, сила духу, безкорисливість приваблюють мене. Та згодом, спостерігаючи за вчинками Чіпки, я замислююсь, і переді мною постають різні питання; “Хіба зло можна побороти злом? Чи можна жити спокійно, коли на твоїй совісті вбивство? А ненависть до всіх людей маємо право виправдати? Непошану до матері можна вибачити?”

Розмірковуючи, я дійшла висновку: зло — огидне, бридке, хто б його не вчинив. Які б мотиви не керували людиною, вона не має права позбавляти життя інших. Не можна ненавидіти всіх людей через те, що серед них є байдужі і злі, лицемірні і підлі, жорстокі і підступні, Грабунки, убивства зводять нанівець протест Чіпки проти несправедливості. Найблагородніші пориви перекреслюються злочином. Згадую слова І. Я. Франка:

Не може при добрі той жить,

Хто хоче злу й добру служить,

Бо, хтівши догодить обом,

Він швидко стане зла рабом.

Ці слова Каменяра влучно характеризують життя головного героя роману. З правдошукача Чіпка стає кримінальним злочинцем.

Я співчуваю йому, розумію, що соціальні умови штовхають його на криву стежку, перетворюють на “пропащу силу”, але виправдати його не можу, бо на ньому кров безвинних.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>