Динаміка творчості Івана Тургенєва – Тургенєв Іван

Оцінюючи на схилі віку добутку своєї літературної молодості, Тургенєв поставився до них дуже суворо. «Я почуваю, – писав він С. А. Венгерову в 1874 році, – позитивну, ледве не фізичну антипатію до моїх віршів, і не тільки не маю жодного екземпляра моїх поем, але дорого б дав, щоб їх взагалі не існувало на світі».

Високу вимогливість пред’явив Тургенєв навіть до таких своїх художніх удач, як поема «Параша», що одержала при виході її у світло дуже похвальний відгук Бєлінського. Бєлінський писав про поему: «Я ще раз десять прочитав її: чудесна річ, вся наскрізь просочена й поезією (що дуже добре), і розумом (що ще краще, особливо разом з поезією)».

Молодий Тургенєв у перших віршованих досвідах 30 – х років віддав відому данину захопленню романтичними образами й романтичним лексиконом Бенедиктова й Марлинского, але цей вплив було дуже короткочасно й неглибоко. Деякі сліди цього захоплення можна знайти в далеко не всіх віршах, написаних Тургенєвим у початковий період творчості. Так, у віршах, присвячених темам любові й природи, зустрічаються романтичні перебільшення. Любов у цих віршах «заколотна», «божевільна», «пекуча», цілування – «пекучі», картина ранку (у вірші «Визнання») дається із зайвою, вигадливою пишністю:

И, сходячи з вершин Уралу,

Як палац Сарданапала,

Займеться ясний день…

Але в переважній більшості віршованих досвідів молодого Тургенєва загальний характер його творчості була реалістичним. Справжніми його літературними вчителями були Пушкін, Лермонтов і Гоголь. Що ж являло собою творчість Тургенєва до «Записок мисливця», як розцінювати його численні вірші й поеми, від яких він готовий був відмовитися в наступну, зрілу пору літературної діяльності?

Якщо підходити до їм з тією міркою, з який підходив Тургенєв, вони, дійсно, не задовольняють необхідним вимогам ні з ідейної, ні з художньої сторони. У них чуються переспіви те пушкінської («Параша»), те лермонтовской («Розмова») поезії, і хоча Тургенєв підходить до розробці тематики своїх літературних учителів по – своєму, намагається дати самостійне трактування «зайвих людей» і «бентежних» героїв, але позиції автора самому йому не ясні, і герої його поем залишають у читачів враження чогось недоговореного й мрячного. Немає ясності думки й у більшості ліричних віршів, присвячених темам любові й природи

Однак у жодному разі не можна сказати, що початковий етап літературної діяльності Тургенєва був для нього суцільною невдачею й, тим більше, що він нічого не дав самому письменникові у відношенні його художнього росту. Віршована творчість навчила Тургенєва компонуванню матеріалу, виробило в нього вміння відбирати з маси вражень і думок найбільш істотн і типове, концентрувати матеріал і в деякому сказати многое.

Уже Бєлінський виділяв у ранній творчості Тургенєва такі вірші, як «Федя» і «Балада». «Балада» (1842), написана за мотивами народної пісні про Ваньке – Ключника, була покладена на музику Рубинштейном і дотепер живе в камерному виконанні. Це єдиний вірш молодого Тургенєва, що широко відомо й у наш час, що пояснюється не тільки високою якістю музики композитора, але в не меншому ступені змістовністю, стрімкістю в розвитку дії й музикальністю самої балади

Слід також зазначити як значне творче досягнення молодого Тургенєва вірш «У дорозі», написане в тім же 1843 року й що відрізняється, поряд з великою музикальністю, щирістю почуття й задушевністю. Ці рядки відомі всім без винятку:

Ранок мрячне, ранок сиве,

Ниви сумні, снігом покриті,

Знехотя згадаєш і час колишнє,

Згадаєш і особи, давно позабуті…

И в поемах И. С. Тургенєва, звичайно страждаючою недостатньою ясністю в розкритті характерів героїв і основного ідейного змісту, зустрічаються окремі яскраві побутові сцени й пейзажі, що показують, що Тургенєв уже в ці роки вмів помічати в житті й у природі істотне, характерне й знаходити для опису необхідні точні й виразні слова

Найбільшою удачею Тургенєва була поема «Поміщик», що представляє собою ряд живих замальовок поміщицького побуту. Бєлінський писав про цю поему: «Нарешті м. Тургенєв написав віршовану розповідь «Поміщик», – не поему, а фізіологічний нарис поміщицького побуту, жарт, якщо хочете, але цей жарт якось вийшов далеко краще всіх поем автора».

Тургенєв уже був в 40 – х роках гарним поетом. Але всього лише гарним. А його честолюбство вимагало більшого. Однієї з основних проблем, поставлених перед письменниками в другий період російського визвольного руху, була проблема позитивного героя, що активно участвуют у здійсненні чергових завдань суспільно – політичного й господарському – хазяйновитого – господарчого – народно – господарського життя, і у зв’язку із цим – переоцінка передової дворянської інтелігенції, що грала дотепер у російському суспільстві керівну роль. Ця проблема стояла й перед Чернишевським, і перед Гончаровым, і перед Писемским, і перед іншими письменниками. Впритул підійшов до цієї проблеми в середині 50 – х років і Тургенєв

Після 1852 року повісті й романи стали в нього переважними жанрами. По тематиці ці добутки значно відрізнялися від «Записок мисливця». Лише в деяких з них Тургенєв як і раніше зображує селянство й малює картини кріпосницького побуту; такі повісті «Постоялий двір», «Панська контора» (уривок з невиданого роману), розповідь «Муму» і пізніше, в 1874 році, розповідь «Живі мощі». У більшості ж добутків 70 – х років основним предметом зображення в Тургенєва є різні групи дворянського класу й насамперед прогресивна дворянська інтелігенція, зіставляється звичайно з інтелігенцією разночинской, демократичною – демократичній – революційно – демократичної. По перевазі в цих добутках виробляються й уточнюються нові засоби художньої майстерності Тургенєва

Романи Тургенєва сполучили в собі трохи найважливіших для літератури властивостей: вони були розумні, захоплюючі й бездоганні з погляду стилю. Художній^ – художній – ідейно – художній задум розповіді «Ася» і повістей «Затишок» і «Весняні води» визначив своєрідність покладених у їхню основу конфліктів і особливу систему, особливе взаимоотношение характерів. Конфлікт, на якому будуються всі три добутки, – зіткнення парубка, не зовсім пересічного, недурного, безсумнівно культурного, але нерішучого, слабохарактерного, і молодої дівчини, глибоким, сильної духом, цілісної й вольовий

Істотно те, що й конфлікти в цих добутках, і підбор характерних епізодів, і співвідношення персонажів – усе підкоряється одному основному завданню Тургенєва: аналізу психології дворянської інтелігенції в області особистого, інтимного життя. Центральна частина сюжету – зародження, розвиток і трагічний фінал любові. До цієї сторони повістей і спрямовано була основна увага Тургенєва як письменника – психолога, у розкритті цих інтимних переживань і проявляється по перевазі його художня майстерність

Інша справа – романи Тургенєва: вони пронизані історизмом у всіх своїх деталях, тому що переважна більшість діючих осіб має те або інше відношення до основної суспільної проблеми, поставленої письменником. У романі «Напередодні» не одна тільки Олена живе під враженням вирішального, що насувається перелому в російському громадському житті – це почуття випробовують, кожний по – своєму: і Берсенєв, і Шубін, і Увар Іванович, і, хоча б у негативному змісті, Курнатовский і Стахов, батько Олени. У романі «Новина» не тільки Нежданов і Маріанна, але майже всі діючі особи так чи інакше, прямо або побічно пов’язані з революційним рухом, що розгортається,

Романи Тургенєва (так само, як і повести) не можна розглядати як точне, фотографічне відбиття реальної історичної дійсності. Не можна, як робили деякі дореволюційні критики (наприклад, Авдєєв), вивчати історію російського громадського життя 70 – х років XIX століття по романах Тургенєва. Про історизм цих романів можна говорити лише з урахуванням суспільно – політичної позиції Тургенєва, його оцінки суспільних сил, які брали участь в історичному процесі, і в першу чергу його відносини до дворянського класу, що панував у той час

У центрі романів Тургенєва коштують головні герої, яких можна розбити на чотири групи. Перша група – передові дворяни – інтелігенти, що брали на себе роль керівників суспільного руху, але в силу своєї непрактичності, слабохарактерності не впоралися із завданням і оказавшиеся липшими людьми (Рудин, Нежданов). Друга група – представники молодої інтелігенції, разночинной або дворянської, що володіють і знаннями, і силою волі, і трудовим загартуванням, але оказавшиеся у владі невірних, з погляду Тургенєва, поглядів і тому пошедшие по помилковій дорозі (Базарів, Маркелов). Третя група – позитивні герої (теж у розумінні Тургенєва), що наближалися до правильного рішення питання про справді прогресивну діяльність. Це Лаврецкий, Литвинов, дворяни – інтелігенти, що зуміли перебороти в собі спадщина дворянської м’якотілості, що прийшли після важких випробувань до суспільно – корисної роботи; особливо – це різночинець, виходець із народу Соломин, найбільш зроблений образ позитивного героя в Тургенєва в останньому періоді його літературної творчості. І, нарешті, четверта група – передові дівчини, в образах яких Тургенєвим представлені три послідовних щаблі залучення російської жінки 70 – х років у громадське життя: Наталя, що тільки ще прагне до суспільної діяльності, Олена, що вже знайшла собі корисна справа, але поки ще на чужині, і Маріанна, учасниця російського революційного руху, що остаточно визначила свій справжній життєвий шлях у спільній роботі Ссоломиным.

Підводячи підсумки всьому вищесказаному, ми можемо відзначити ключове значення ранньої творчості письменника для подальшого розвитку його майстерності. Саме цей досвід, казавшийся самому Тургенєву настільки незначним, згодом дозволив йому написати «Записки мисливця», «Батьки й діти» і інші значні добутки, які, у свою чергу, вплинули на розвиток росіянці й закордонній літературі

Заслуга Тургенєва в більше конкретній області роману полягає в створенні й розробці особливого різновиду цього жанру – роману суспільного, у якому вчасно й швидко відбивалися нові й притім найважливіші віяння епохи. Основні герої тургеневского роману – так звані «зайві» і «нові» люди, дворянська й різночинно – демократична інтелігенція протягом значного історичного строку визначали моральний і ідейний рівень російського суспільства

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>