Горе від розуму характеристика образу Софія(Софья) Павлівна Фамусова

Софія(Софья) Павлівна Фамусова – центральний жіночий персонаж комедії; 17-річна дочка хазяїна московського будинку, в якому розгортається дія; після смерті матері вихована “мадамой”, старенькою Розье, яка за “зайвих” 500 крб. перебралася вихователькою в інший будинок. Другом дитинства С. був Чацкий; він же став героєм її першого підліткового “роману”. Але за три роки, що Чацкий був відсутній, змінилася і сама З, і її сердечна прихильність. З одного боку, С.

Стала “жертвою” московських звичок і устоїв, з іншої – “жертвою” новітньої російської(і що живить її руссоистской) словесності, карамзинской літературної школи.

Вона уявляє себе сентиментальною героїнею “чутливого” роману і тому відкидає і занадто уїдливого, не по-московски сміливого Чацкого, і традиційно московського жениха полковника Зубоскала – обмеженого, але багатого(про цю партію мріє її батько). “Прорахувавши” С. і уміло розігравши роль платонічного поклонника, який готовий до світанку піднесено мовчати наодинці з коханою, в її серці знаходить куточок Молчалин, догідливий секретар батька і, по суті, приживав у будинку Фамусовых.

У результаті нею невдоволені усі. І Чацкий, який не може повірити, що його С. зачарована такою нікчемністю, і батько. Один винить у всьому Москву з її ретроградним впливом, інший, навпаки, пояснює все впливом французьким, модами моста Коваля і читанням книг. Обоє в якійсь мірі праві. Не маючи у відсутність Чацкого можливості душевно розвиватися, С. непомітно заражається “московським” духом – і одночасно підміняє свою особу умовним чином модної героїні.

Вона поводиться то як Юлія з роману Руссо, то як московська кумонька; і над тією, і над іншою “маскою” автор комедії іронізує.

У 1-му д. Фамусов застає Молчалина(що тільки що вийшов з дівочої) у вітальні разом з Софією; про людське око С. придумує сон, що нібито привидівся їй. Природно, сон цей “побудований” за законами балади у дусі Жуковского, якого Грибоедов друкарський засуджував, – і на місце “жахливих” бал-ладных персонажів підставлені абсолютно для цього непідходящі Фамусов(“Розкрилася підлога – і ви звідти, / Бліді, як смерть, і дибки волоса”!) і Молчалин(“Тут з громом розкрили двері / Якісь не люди і не звіри, / Нас нарізно – і мучили того, що сидів зі мною”).

Повторюючи звичний комедійний “хід”, Грибоедов примушує С. вдягнутися баладний сюжет в непідходящий розмір і стиль, в даному випадку – басенный; а Фамусова – “процитувати” фінал балади Жуковского “Світлана”: “Де чудеса, там мало складу”.

У 2-му д., дізнавшись про падіння Молчалина з коня, С. знову поводиться не як вихована панночка, а як закохана героїня роману – непритомніє: “Впав! Убився”! Тим контрастнее виглядає її типово “московська” поведінка в 3-му д., під час балу, кода С. злісно обертає риторику Чацкого(“Від божевілля можу я остерегтися”) проти нього самого і розпускає слух про божевілля колишнього коханого. Романна маска зірвана, під нею – обличчя роздратованої московської панночки.

І тому розплата чекає її теж “подвійна”, літературна і побутова. У фіналі комедії розвіється любовний дурман З, рухне придуманий нею романний сюжет, а сама вона дізнається про своє видалення з Москви. Відбувається це в 11-му явл., коли С. випадково стає свідком того, як Молчалин заграє з Лізою і образливо відзивається про неї саму. Тут же являється батько (“…

І дибки волоса”) в оточенні слуг зі свічками; баладний сон збувається вживе; Фамусов обіцяє дочці вислати її з Москви “в село, до тітки, в глушину, в Саратов”, а Молчалина – видалити(“Нас нарізно – і мучили того, що сидів зі мною”).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>