Громадянином бути зобов’язаний

Твір-роздум у публіцистичному стилі на патріотичну тему. Був передсвятковий день. Ближче до вечора хтось подзвонив нам у двері. Хто б це міг бути? Ми ні на кого не чекали. На порозі стояла незнайома літня жінка. «Мабуть, помилилася квартирою», – подумав я. Жінка привітно привіталася, вибачилася за те, що потурбувала, а мати запропонувала їй увійти у передпокій. Тут при світлові я роздивився гостю: на вигляд вона була старшою від моєї бабусі.

- Мене звуть Ганна Миколаївна, – відрекомендувалася вона, – я все життя працювала у школі, зараз на пенсії. До вас, зовсім незнайомих людей, я звертаюся з незвичайним проханням. Деякі, дізнавшись про мету мого візиту, намагалися якомога швидше мене випровадити, але я не ображаюся на людей.

- Чим ми зможемо вам допомогти?

- Не мені, а дітям. – І Ганна Миколаївна розповіла таку історію.

Декілька таких самих пенсіонерів, як вона, колишні педагоги, на громадських засадах почали співпрацювати з дитячою кімнатою міліції. Вони узяли під свою опіку групу дітей, яких називають «важкими». Вулиця для таких дітей стала рідним домом. Колишні вчителі-ентузіасти займаються з ними, організують їхнє дозвілля. Місцева влада виділила для цього спеціальне приміщення недалеко від нашого будинку. І для того щоб діти, які не потрібні навіть власним батькам, иідчули у свята тепло домашнього вогнища, Ганна Миколаївна та її колеги вирішили справити їм «солодкий стіл». Ось вона і звернулася до деяких мешканців, н тому числі і до нас, принести на свято дітям щось смачненьке.

- Але, якщо не можете, – сказала гостя, – я піду собі, не ображатимусь.

Розмову Ганни Миколаївни з матір’ю почула бабуся. Вона вийшла до гості і

Сказала, що наша родина обов’язково візьме участь в «солодкім столі» для дітей. Коли Ганна Миколаївна пішла, мати з бабусею вирішили спекти великий пиріг з яблучним повидлом.

- Як ти, сину, оцінюєш вчинок Ганни Миколаївни та інших колишніх учителів, які узяли під опіку чужих дітей?

- А навіщо це їм потрібно? У дітей є свої родини.

- А ти чув такі рядки російського поета Некрасова «Позтом можешь ти не бьіть, но гражданином бьіть обязан»? Ці жінки – найсправжнісінькі громадяни сноєї країни. Ганна Миколаївна казала, що зарплату їм за це не платять, роблять вони свою справу не заради слави. Турбуючись про чужих дітей, вони відчувають себе потрібними людям, і це дає їм задоволення. Це і є справжні громадяни…

Так, наша родина не залишилася байдужою. Завтра ми всі разом віднесемо дітям святковий пиріг з яблучним повидлом.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>