Ідейно – художня своєрідність казок Щедріна – Салтыков – Щедрін Михайло

Особливе місце в Російській літературі XIX століття займає творчість відомого письменника М. Е. Салтыкова – Щедріна. Слідом за Н. В. Гоголем він дійшов нелегким шляхом сатири. Його сатира їдка, часто зла, але убийственно правдива й справедлива. Він забрав з її гоголівський ліризм, зробив більше явної й гротескної. Але від цього добутку не стали простіше й одноманітніше. Навпаки, у них повною мірою виявилося всеосяжне “головотяпство” російського суспільства минулого століття. У своїй багаторічній боротьбі із царською цензурою, прагнучи більш повно й глибоко розповісти про події й ідеї, що хвилювали його, Салтиков – Щедрін неодноразово прибігав до жанру казок

Перші три казки (“Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив”, “Пропала совість”, “Дикий поміщик”) були написані ще в 1869 році. Однак якщо спочатку створювалися лише окремі добутки цього жанру, то в 80 – е роки в пресі вийшла ціла книга – “Казки для дітей неабиякого віку”.

Многообразно ідейно – тематичний зміст цих добутків: це й сатира на самодержавних правителів, і зображення трагічного положення пригнобленого народу, його каторжної праці, і висміювання боягузливих буржуазних інтелігентів, що багато говорять про волю й демократію, а на ділі службовців панівним класам

Казки Салтыкова – Щедріна – це особлива форма сатири; зображуючи дійсність, автор бере з її найбільш яскраві риси, по можливості згущає їх і показує як би під збільшувальним склом

Так, наприклад, у казці “Дикий поміщик” крайнє перебільшення окремих ситуацій дозволило письменникові перетворити смішну історію про дурного й ледачого поміщика в люте викриття існуючих у Росії порядків, які сприяють появі таких поміщиків – паразитів

Самий початок “Дикого поміщика” уводить нас у мир казки: “У деякому царстві, у деякій державі жив – був…” Зберігаючи дух і стиль народної казки, сатирик говорить про

Реальних подіях сучасної йому життя. Живучи за рахунок народної праці, нічого не знаючи й не вміючи, але вважаючи себе опорою держави, герой Щедріна ненавидить людей, які годують і напувають його, створюючи комфортні умови існування. Він не може виносити навіть “холопського духу”. Його жагуча мрія – втратитися всіх мужиків. Але коли це бажання здійснюється, поміщик, ні до чого не пристосований, терпить голод, холод, нестаток, зовсім дичавіє, перетворюючись вживотное.

Зовсім інакше розповідає письменник про народ. Він в автора безсловесне й покірливий, і тому викриття поміщиків сусідить у Щедріна з почуттям гіркоти про трагічну безвихідність долі простої російської людини

Казки письменника алегоричні: на сторінках багатьох з них живуть звірі, риби, птахи, але діють і почувають вони, як люди: ведуть наукові диспути, сваряться й миряться, радуються й страждають, бувають розумними й дурними, сміливими й боягузливими, балакучими й мовчунами

Одна із самих яскравих казок, у якій діють тварини, – “Премудрий піскар”.

З іронією зображує автор у піскарі переляканого до смерті боягузливого обивателя, що “не їсть, не п’є, ні з ким дружбу не водить, а все свою распостылую життя береже”. У цій казці, як і в багатьох інші, письменник сполучить фантастику з реалістичним зображенням дійсності. Перед нами піскар – маленька рыбешка, що боїться всього на світі. Ми довідаємося, що він “платні не одержує, прислуги не тримає, у карти не грає, провина не п’є…”. Таким незвичайним сполученням прийомів досягається ефект реальності що відбуває. Читачі розуміють, що піскар – це художня метафора, що допомагає охарактеризувати людей – обивателів

Вся біографія піскаря зводиться до формули: “Жив – тремтів і вмирав – тремтів”. Страшно стає від цих слів

Але саме безглузде життя боягуза – піскаря допомагає нам зрозуміти, що треба жити так, щоб давати тепло іншим людям, радість – тільки в цьому щасті справжньої людини, у цьому полягає великий зміст нашого перебування на землі

Проаналізовані лише дві з багатьох прекрасних і дуже проникливих казок Салтыкова – Щедріна. Але, мені здається, і цих прикладів досить, щоб зробити висновок: своєю творчістю письменник боролася проти корінного зла російського життя: дурості правителів, покірності й безсловесності народу, обивательщини, хабарництва, боягузтву й вульгарності

На жаль, герої Салтыкова – Щедріна не пішли в небуття. І сьогодні ми змушені боротися проти лицемірів, хижаків, користолюбців, байдужих обивателів і безвідповідальних базік. І в цьому нам допомагає жагучий, страждаючий і обурений письменник – сатирик Салтиков – Щедрін

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>