Історичне прочитання роману Максима Горького «Мати» – Горький Максим

Герої цього роману – представники нової історичної сили – робітничого класу, що вступив у вирішальну фазу боротьби зі старим миром в ім’я створення соціалістичного суспільства

«Мати» – роман про відродження людської душі, здавалося б намертво роздавленої несправедливим ладом, злиденністю навколишнього життя. Розкрити цю тему можна було б особливо широко й переконливо саме на прикладі такої людини, як Ниловна. Це жінка, на якій зганяє свої незліченні образи чоловік, і до того ж вона мати, що живе у вічній тривозі за сина. Хоча їй тільки сорок років, вона вже почуває себе бабою. Рано відчула себе старої, не випробувавши по – справжньому ні радостей у дитинстві, ні світлих митей замолоду, взагалі не відчувши приветности, благодаті життя. Мудрість приходить до неї, по суті, після сорока років, коли перед нею вперше відкривається сенс людського існування, власне призначення, краса рідної землі. У тон або іншій формі таке духовне відродження переживають багато героїв роману. «Людини треба обновити» – говорить Рибин. Якщо бруд з’явиться зверху, її можна змити, а як же зсередини очистити людини? І от виявляється, що боротьба за справедливість здатна очистити й обновити душі людей. Залізна людина, Павло Власов поступово звільняється від зайвої суворості й від остраху дати вихід своїм почуттям, особливо почуттю любові; його друг Андрій Знахідка – навпаки, від зайвої розм’якшеності; син злодіїв Вагарів від недовіри до людей, від переконаності, що всі вони вороги один одному; зв’язаний своїми коріннями із селянською масою Рибин – від недовіри до інтелігенції й ігнорування культури, від погляду на всіх утворених людей як на панів – білоручок

А все те, що відбувається в душах героїв, що оточують Ниловну, зачіпає, звичайно ж, і її душу, але розуміння багатьох звичайних речей їй дається з особливою працею. Вона з малого років привчена до того, щоб не довіряти людям, побоюватися будь – яких їхніх проявів, приховувати від них свої думки й почуття. Вона й сина цьому вчить, побачивши, що той вступив у суперечку зі звичної для всіх життям: «Тільки про одному прошу – не говори з людьми без страху! Побоюватися треба людей – ненавидять усе один одного!» Далі Ниловна зізнається: «Все життя в страху жила, вся душа обростила страхом!» Багато разів охоплював Ниловну липкий страх по всякому приводі, але його усе більше й більше заглушали ненависть до ворогів і усвідомлення високих цілей боротьби

Це, мабуть, навіть ціла поема про боротьбу зі страхом і перемозі над ним, про те, як людина з воскреслою душею знаходить безстрашність, про другий – духовному – народженні людини, що вступили в боротьбу за відновлення миру

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>