“Кому на Русі жити добре?” як народна поема – епопея – некрасов Микола

Поема “Кому на Русі жити добре?” самим Некрасовим із самого початку оцінювалася як вершина творчого шляху. У цьому монументальному добутку звучать практично всі мотиви лірики поета, можна сказати, що воно з’явилося його заповітом наступним поколінням російських людей. Однак Некрасов не тільки дає опис всієї великої Русі й міркує про її майбутнє. Як і Гоголь у своїй поемі “Мертві душі”, Некрасов в “Кому на Русі жити добре?” приділяє особливу увагу справжньому положенню народу, зауважує й звертає увагу читачів на пороки й недоліки, жалує багатостраждальних людей. Головна мета автора – зрозуміти життя простої людини, заглянути в його душу. Тому “Кому на Русі жити добре?” – дійсно народна поема – епопея. Але в чому ж ще це проявляється?

Багато про що говорить сам задум добутку, що стає зрозумілим уже з назви. Автор ставить мета знайти щасливу людину у всій неосяжній Русі, але в цих пошуках перед читачем з’являється картина буденного життя всього російського народу. Тому задум добутку можна назвати глобальним

Некрасов вирішив, що для втілення цього задуму найбільше підходить жанр подорожі. Але, на відміну від автора “Мертвих душ”, Некрасов зробив головними героями, очами яких ми бачимо всю Росію, не чиновника, а цілу групу істинно народних героїв – селян “із временнообязанных”, які живуть в “Пустопорожній волості, Терпигоревом повіті”. Головним героям не можна дати однозначну оцінку: з одного боку, це цілком реальні персонажі, що підкреслюється вказівкою на їхній соціальний статус, що дійсно існував у післяреформеній Росії. З іншого боку, назви волості й повіту, мабуть, є не тільки вигаданими, але й узагальнюючими, тобто перед нами вже напівказкові, напівбилинні персонажі. Билинні мотиви особливо помітні на початку поеми: герої “зійшлися на перехрестя доріг і заспорили”, потім “поклали додому не ворочатися”, поки не знайдуть щасливу людину. Зав’язка, видимо, узята з фольклору

Втілити свій задум до кінця Некрасову не вдалося, він умер, не встигши закінчити поему. Але, хоча добуток залишився незавершеним, у ньому дійсно стала вся Русь, весь її народ. Звичайно, автор хотів показати життя буквально всіх станів Росії, від селян до царя. Удалося ж освітити, крім побуту селян, побут духівництва й поміщиків. Здавалося б, ці два стани завжди гнітили трудовий народ, але автор справедливий; він не ідеалізує попа й поміщика, однак і не лає їх. Опису життя цих героїв гармонійно вписуються в загальну структуру добутку, завдяки їм читач бачить Росію очами інших представників її народу, адже, наприклад, у поміщика своя трагедія: він розуміє, що люди дрібніють, патріархальна Русь валить на очах, ховаючи під собою й погане, і гарне. До того ж, за допомогою образа поміщика автор уводить тему кріпосного права, висловлює ідею, що “порвався ланцюг велика: одним кінцем по пані, іншим – по мужику”.

Особливе місце в добутку займає узагальнений образ жінки – селянки – Матрены Тимофіївни. Некрасова завжди хвилювала гірка доля російської жінки, і у своїй поемі він приділяє багато уваги опису життя “губернаторші”. Матрена умет знаходити радість у своєму нелегкому житті, але автор не раз підкреслює жахи й позбавлення, які терплять російські селянки. Опис долі Матрены закінчується твердженням, що мужички “не справа затіяли” – шукати щасливих серед жінок

Про окремих типових представників народу мова йде й у розповіді “про Якова вірному, холопі зразковому”, і в описах “сільської ярмонки”. Знову й знову звучить мотив позбавлень, яким піддається простий народ; жорстока помста Якова своєму панові, розповідь солдатика про війну – все це викликає в читача не прості співчуття й жаль, а відвертий біль за ні в чому не винних людей. Цікаві й образи Уласа й Клима, хоча вони, загалом, протипоставлені один одному, у них одне лихо – сваволя, що діється в Росії, це лихо всього народу

Поряд з узагальненими образами Некрасов описує й групи людей. У першу чергу, це, звичайно, вахлаки

Їхня гра з Мізинком насправді не що інше, як модель відносин селян з поміщиком в епоху кріпосного права. З їдкою іронією й гнівом автор описує самодурство Качатина. Ця тема одержує й продовження. Автор спеціально описує життя селян до смерті й після не. Сини покійного не бажають віддавати обіцяні луги, підкреслюється, що й після скасування кріпосного права поміщики обманюють селян, і, на жаль, це теж відповідало реаліям життя народу

Обтяжуюче враження робить опис життя двірських без пана в частині “Селянка”. Тут простий народ критикується, Некрасов дає зрозуміти, що народ все – таки сам коваль свого щастя й у багатьох своїх лихах винуватий сам

Нове звучання здобуває билинна тема при описі вже не зовсім реальних народних характерів. Це, звичайно, Савелій і Гриша Добросклонов. Савелій – представник патріархальної Русі, щирий “богатир святорусский”, що підкреслюється при його портреті. Гриша ж – богатир нового типу. Некрасов неспроста згадує у зв’язку із Савелієм Івана Сусаніна. Час могутніх богатирів пройшло, тепер чергу розумних і самовідданих борців, готових рятувати народ не тільки від загарбників, але й від гнобителів

Йому доля готовила

Шлях славний, ім’я голосне

Народного заступника,

Сухоту й Сибір

Гриша – новий народний герой. У його вуста Некрасов вкладає власні ідеї, він стає носієм правди

Ти й убога,

Ти й рясна,

Матінка Русь!

Гриша – один з деяких, хто дивиться в майбутнє з надією, він готовий боротися за нього, він вірить у свою батьківщину

У поемі “Кому на Русі жити добре?” Некрасов показав все життя російського народу без прикрас. Але цей добуток не можна було б назвати народною поемою – епопеєю, якби в ньому не звучав голос самого автора

Їж тетерю, Яша,

Молочка – Те ні, –

Де ж корівка наша? –

Повели, моє світло

Пан для приплоду

Взяв її домийся

Славно жити народу

На Русі святий!

Тут виражена основна ідея всього добутку: немає у всій Росії щасливої людини, скрізь панує горі

“Кому на Русі жити добре?” – це дзеркало душі Росії, Н. А. Некрасов продовжив традиції Радищева й Гоголя в зображенні життя простих людей, вивів кілька цікавих образів, що стали символами російського народу

Григорій – майбутній ватажок селянства, виразник його гніву й розуму

Рать піднімається

Сила в ній позначиться

Незлічима, незламна!

Авторське завдання визначило не тільки жанрове новаторство, але й вся своєрідність поетики добутку. Некрасов багаторазово звертався в лірику до фольклорних мотивів і образів. Поема про народне життя цілком побудована на фольклорній основі. В “Кому на Русі жити добре?” у тім або іншому ступені “задіяні” всі основні жанри фольклору: казка, пісня, билина, сказання

Література звертається до фольклору, коли необхідно глибше проникнути в суть народної моралі; коли сам добуток звернений не тільки до інтелігенції (основна частина читачів XIX століття), але й до простого народу. Обидві ці завдання ставив перед собою Некрасов у поемі “Кому на Русі жити добре?”

Поема по вираженню Е. Евтушенко відрізняється “силою неизящности”. Вона написана мовою, максимально наближеним до простонародної мови. Віршовану форму поеми дослідники називають “геніальною знахідкою” Некрасова. Вільний і гнучкий віршований розмір, незалежність від рими відкрили можливість щедро передати своєрідність народної мови, зберігши всю його влучність, органічно вплести в тканину поеми сільські пісні, приказки, голосіння, елементи народної казки (чарівна скатертина – самобранка пригощає мандрівників); мистецьки відтворити задерикуваті мови підпилих на ярмарку мужиків і виразні монологи селянських ораторів, і нісенітно – самовдоволені міркування самодура – поміщика

Найбільше щастя, по думці Некрасова, складається в боротьбі за волю пригноблених. На основне питання: “Кому на Русі жити добре?” Некрасов відповідає: борцям за щастя народу. У цьому й полягає зміст поеми. Барвисті народні сцени, повні життя й рухи, безліч характерних осіб і фігур – все це створює неповторне багатоголосся некрасовской поеми, у якій як би зникає голос самого автора, а замість нього чутні голоси й мови незліченних його персонажів

Некрасов уважав російський народ кращою частиною нації. Це підтверджує появу мужиків – правдошукачів у поемі. Якщо в розумах простих селян зароджуються питання про щастя, правду, то такі нації, такий народ гідні кращої участи

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>