Конфлікт: «Батьки й діти» – Тургенєв Іван

Людство перебуває в постійному русі, розвиваючись, покоління за поколіннями накопичують досвід, знання й прагнуть передати все накопичене слідом, що йде, тому що все це не тільки дозволить вижити в умовах реальності, але й домогтися успіху, щастя. Новий час народжує нове покоління, що уже по – іншому дивиться на мир, ставить перед собою інші мети. Багато чого з досвіду предків дійсно стає неприйнятним у новій реальності, але величезна частина повинна служити опорою для подальшого розвитку

Що ж залишити, а що взяти із собою в життєвий шлях новому поколінню? У цьому – те й полягає вічна проблема двох поколінь: старшого, прагнучого передати всі знання, весь досвід, і нового, що змітає все на своєму шляху. Природно, подібна проблема не могла не хвилювати письменників і поетів різних епох

У романі «Батьки й діти» И. С. Тургенєва зіштовхуються характери представників 40 – х і 60 – х років XIX століття. До табору 40 – х років – «батьків» – він відносить Павла Петровича Кірсанова, а до табору 60 – х років – «дітей» – належить Євгеній Базарів. Обоє вони зовсім протилежні по характері люди. Кожний з них виховувався у своїй епосі й тому має свої погляди на життя. При першій же зустрічі майбутні вороги відчули друг до друга ворожість: Павло Петрович Кірсанов був уражений убранням Базарова з довгими кистями, а також його зарозумілістю; Базарів же навіть не став здороватися із цим аристократом

Незабаром і без цього напружена обстановка ще більше загострилася, і між ними зав’язується суперечка. У ньому розкриваються характери, ідейні позиції цих людей. Павло Петрович, що «чекав тільки приводу, щоб накинутися на ворога», неправильно розуміє висловлення Базарова про аристократів. Він розцінює слова «дрянь і аристократишко» як нанесене аристократам образа й починає відстоювати їхнього права. Сам він у всім намагається наслідувати англійських аристократів: модно одягається, від нього завжди пахне одеколоном

Базарів спочатку має тверді ідейні позиції. Він не хоче сперечатися з Павлом Петровичем, але поступово втягується в суперечку. «Ви все заперечуєте, або, виражаючись точніше, ви все руйнуєте… Так адже потрібно ж і будувати», – розгублено говорить Кірсанов, зовсім приголомшений короткими й чіткими відповідями Базарова. «Це вуж не наша справа… Спершу потрібно місце розчистити». Він ще й сам не знає, хто після нього «буде будувати», та й « чибуде будувати».

Базарів на відміну від Павла Петровича – нігіліст. У своїй суперечці з Кірсановим він як би дає визначення нігілізму: «Ми… зважилися нізащо не прийматися… І це називається нігілізмом». Тургенєв же визначив значення цього слова так: «И якщо він називається нігілістом, то треба читати: «революціонером». Павло Петрович і Базарів зовсім різні по поглядах люди: один – ідеаліст, іншої – матеріаліст і демократ. Їхнє зіткнення в романі цілком логічно завершується дуеллю

Розходження ідейних позицій цих людей настільки велико, що вони стають непримиренними ворогами. Базарів, про який Тургенєв говорить: «Він чесний і правдивий і демократ до кінця нігтів», і Павло Петрович Кірсанов ніколи не зможуть один одного зрозуміти, тому що вони – люди різних поколінь, у них протилежні погляди на життя

Проблема «батьків» і «дітей» не обмежується тільки літературою. Конфлікт поколінь реальний і в сьогоднішнім суспільстві

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>