Короткий зміст “Бібліотека мого дядька” Тепфера по главах

Хлопчик поступово стає юнаків, передчуття любові витає в його ще дитячій свідомості. При читанні пасторалей образи юних пастушок заповнюють його серце. Однак пан Ратен, людина незвичайної освіченості й цнотливості, намагається відгородити Жуля від будь – яких натяків на почуття, пропускаючи цілі сторінки у творах, на яких говориться про превратностях любові. Але, як зауважує повзрослевший Жуль, що розповідає й аналізує свою історію з вершини прожитого років, таке виховання прищеплює безліч забобонів, а заборони, що придушують почуття, не втихомирюють їх. За ляпки, учинені на сторінках «Записок про галльську війну», Ратен карає свого вихованця, не дозволяючи виходити з кімнати протягом двох днів. Хлопчик радується змушеному неробству, ласує горяченькими пиріжками, дає волю своєї спостережливості під час сутички сусідського кота з пацюком. Бажаючи злякати кота, він випадково ламає замок у двері, що ведуть у бібліотеку дядька

Тут увага Жуля приковує книга, що встигла частково згризти пацюк. У словниковій статті він читає про любов аббатисы Элоизы й Абеляра. Жуля вражають листи Элоизы, написані по – латинському. Любовна історія запалює хлопчика, і він несеться в мир середньовіччя, випробовуючи сладостное захват вимислом. Спрага почуття втілюється в першому захопленні Жуля

Його мрія – юна англійка Люси, що відвідує в супроводі батька сеанси живописця. Це митецький портретист, що вміє догодити «паросток марнославства», що виростає в кожній людині. Він має талант зображувати людей схожими на себе й у той же час – гарними. Звичайно художник вивішує роботи для просушки на прутах, прибитих до вікна, і тоді Жуль може розглядати їх. Залишившись узаперті, закоханий юнак вирішується влізти через бібліотеку дядька в майстерню, щоб побачити портрет Люси.

Але невдалим падінням улаштовує в кімнаті живописця неймовірний розгром. Жуль розглядає портрет, потім вертається до себе в кімнату, не представляючи, як пояснити Ратену произошедшее в майстерні. Свідком пригод хлопчика стає злочинець, що спостерігає з вікна в’язниці, недавно присуджений до довічного висновку. Розспівуючи псалми, він грає на жалості Жуля

Розчулений юнак передає йому Біблію, а заодно й напилок, щоб звільнити від болісного болю, заподіюваної кайданами. У цей час художник дивується хаосу, що панує в майстерні. Жуль уже готовий у всім зізнатися, однак ув’язнений обманює живописця, розповідаючи небилицю про котів, що розбушувалися. Незадоволений поясненням художник разом з паном Ратеном досліджує кімнату з бібліотекою дядька, тому що вилізти на дах, а потім забратися в майстерню можна було тільки звідти. Жуль чує, що Ратен знаходить його хустку, а жандарми повідомляють про втечу в’язня

Спонукуваний каяттями совісті, соромом і страхом, юнак біжить у Лозанну, сподіваючись знайти розуміння й захист у дядька. По дорозі, насолоджуючись величчю Альп, вона заспокоюється й починає вірити в щасливий результат халеп. Зненацька на шляху Жуля зупиняється карета англійки, її батько – поважний шляхетний старий – пропонує допомогу. Жуль зізнається у вчиненому, але Люси й старий прощають його. Добрі англійці відвозять утікача в Лозанну й вручають дядькові Тому. Далі Жуль оповідає про те, як закінчилася його юність

Пройшло три роки. Тепер Жуль вісімнадцятирічний студент, що присвячує себе вивченню юриспруденції. Часто він відволікається від занять і подовгу коштує у вікна, спостерігаючи за вулицею, дахами будинків, спрямовуючи погляд до неба, радуючись дощу. Це «корисне неробство» дозволяє йому поринути в роздуми, з’єднатися з нескінченним простором зовнішнього миру

Жуль живе разом з дядьків Томом, що «читає, становить примітки, компілює, формулює свої міркування й збирає у своєму мозку квінтесенції тисячі томів, якими заставлена його кімната», все його життя – служіння науці й забуття реальності. Серце Жуля пожвавлює почуття до незнайомки, що щодня проходить повз його вікна. Один раз вона звертається до дядька Тому за Біблією, написаної давньоєврейською мовою, щоб читати її вмираючому старому іудеєві. Побачивши дівчину, Жуль мимоволі ойкає, вона ловить його захоплений погляд і відразу червоніє. З розмови з дядьків юнак довідається, що його кохана – єврейка, але це ще більше притягає Жуля

Вибудувавши підставку із книг, поклонник спостерігає за вікнами лікарні, розглядаючи прекрасну єврейку в головах хворого старого. Але фоліанти з гуркотом розсипаються, у кімнату вбігає стривожений дядько. Юнак не може пояснити свого поводження, і дядько вирішує, що той хворий

У сум’ятті Жуль забувається, йому сниться прихильність коханої, прокинувшись, парубок зважується на пояснення. Змайструвавши опудало, Жуль укриває його своєю ковдрою й біжить у бібліотеку. У той час, коли дядько спускається провідати племінника, приходить дівчина. Жуль відкриває їй двері

Обоє перебувають у деякому замішанні. Юнак ховається в кімнаті, а прекрасна єврейка зустрічає старого, що вертається, і розповідає про подію. Дядько Том знаходить це неймовірним. Поки він шукає книгу, гостя посміхається над сторінкою якогось фоліанта. Після її відходу Жуль штудирует книгу, намагаючись знайти те місце, що сподобалося його коханій

Нарешті йому це вдається, він читає про любов боязкого дворянина, подібно Жулю, заради зустрічі з улюбленої спрятавшегося у світлиці. Тоді юнак розуміє, що може сподіватися на взаємність. Він поспішає в лікарню, щоб зустрітися з дівчиною, але довідається, що старий єврей умер

Через кілька днів дядькові Тому передають Біблію, у приписці до якої прекрасна єврейка просить віддати книгу Жулю на згадку про неї. Дівчина загинула від чорної віспи. Жуль важко переживає втрату коханої, він відкривається перед дядьком і знаходить у ньому підтримку. Із загибеллю коханої прощається Жуль зі своєю юністю

Час лікує рани, але парубка переслідують думки про смерть. Він закидає заняття правом, почуваючи покликання до живопису. Спочатку дядько перешкоджає Жулю, але потім благословляє його на поприще художника

И парубків віддається потягу до мистецтва, роблячи замальовки під час прогулянок. Зненацька Жуль зустрічає одягнену в жалобу по батьку Люси і її дружина. Англійка знайомиться з роботами Жуля й замовляє копії з портрета батька. Молодий художник працює в мансарді, розділеною перегородкою на дві частини, по сусідству розташовується землемір. Його дочка – боязка, соромлива дівчина Генриетта, вихована в строгості й простоті, привертає увагу Жуля

Щоранку, направляючись у свою частину мансарди, він зустрічає на сходах Генриетту. Жуль закохується в дівчину. Цього разу почуваючи, що його мріям призначено здійснитися, він серйозно замислюється обраке.

Але в закоханого не вистачає рішучості відкритися Генриетте. На допомогу приходить випадок. Люси, довідуючись про роботу над копіями, починає розмова про дочку землеміра. Жуль, знаючи, що за перегородкою Генриетта почує все, що він скаже, зізнається в любові до неї. Через якийсь час до художника приходить землемір, вони ведуть розмову про можливе одруження й про те, у стані чи художник містити сім’ю

Люси знову допомагає Жулю, заплативши велику суму за копії й зробивши нове замовлення, а потім порекомендувавши його своїм співвітчизникам. Батько Генриетты дає згоду, уважаючи, що вищою цінністю в шлюбі є не багатство, а взаємна довіра й любов до праці. Дядько вручає нареченому невеликий стан, заповіданий родителями Жуля, крім того, вирішує продати свою бібліотеку, щоб забезпечити майбутнє молодого подружжя. Після одруження Жуль входить у сім’ю землеміра, завдяки своїй роботі й заступництву Аюси він стає відомий і живе в статку. Через два роки вмирає дядько Том, і Жуль, оплакуючи його смерть, пише Люси лист, підкреслюючи загальне в їхніх долях – втрату близької людини

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>