Короткий зміст Дарунок Набоков В

Герой роману – Федір Костянтинович Годунов – Чердынцев, російський емігрант, син знаменитого ентомолога, нащадок аристократичного роду – бідує в Берліні другої половини 20 – х рр., заробляючи частками уроками й публікуючи в російських газетах ностальгічні двенадцатистишия про дитинство в Росії. Він почуває в собі величезний літературний потенціал, йому нудні емігрантські посиденьки, єдиний його кумир серед сучасників – поет Кончеев. З ним він і веде безустанний внутрішній діалог « мовою уяви». Годунов – чердынцев, сильний, здоровий, молодий, повний щасливих передчуттів, і життя його не захмарюється ні бідністю, ні невизначеністю майбутнього. Він постійно ловить у пейзажі, в обривку трамвайної розмови, у своїх снах прикмети майбутнього щастя, що для нього складається з любові й творчої самореалізації. Роман починається з розіграшу: запрошуючи Чердынцева в гості, емігрант Олександр Якович Чернишевський ( єврей – вихрест, він взяв цей псевдонім з поваги до кумира інтелігенції, живе із дружиною Олександрою Яківною, його син недавно застрелився після дивного, надривного «ménage à trois») обіцяє йому показати захоплену рецензію на тільки що що вийшла чердынцевскую книжку. Рецензія виявляється статтею зі старої берлінської газі – ; ти – статтею зовсім про іншому. Наступні збори в Чернишевських, на якому редактор емігрантської газети публіцист Васильєв обіцяє всім знайомство з новим даруванням, обертається фарсом: увазі тих, що зібралися, у тому числі Кончеева, запропонована философическая п’єса російського німця на прізвище Бах, і п’єса ця виявляється набором великовагових курйозів. Добряга Бах не зауважує, що всі присутні давляться сміхом. На довершення всього Чердынцев знову не зважився заговорити з Кончеевым, і їхня розмова, повна пояснень у взаємоповага й літературній подібності, виявляється грою уяви. Але в цьому першому розділі, що оповідає про ланцюжок смішних невдач і помилок, – зав’язки майбутнього щастя героя. Тут же виникає наскрізна тема «Дарунка» – тема ключів: переїжджаючи на нову квартиру, Чердынцев забув ключі від її в макінтоші, а вийшов у плащі. У цій же главі белетрист Романов запрошує Чердынцева в інший емігрантський салон, до якоїсь Маргарити Львівні, у якої буває російська молодь; миготить ім’я Зины Мерц (майбутньої улюбленої героя), але він не озивається на перший натяк долі, і зустріч його з ідеальної, йому однією призначеною жінкою відкладається до третього розділу. У другий же Чердынцев приймає в Берліні мати, що приїхала до нього з Парижа. Його квартирна господарка, фрау Стобой, знайшла для неї вільну кімнату. Мати й син згадують Чердынцева – Старшого, батька героя, що пропав без звістки у своїй останній експедиції, десь у Центральній Азії. Мати усе ще сподівається, що він живий. Син, що довго шукав героя для своєї першої серйозної книги, задумує писати біографію батька й згадує про своє райське дитинство – екскурсіях з батьком по околицях садиби, лову метеликів, читанні старих журналів, рішенні етюдів, насолоди уроків, – але почуває, що із цих розрізнених заміток і мріянь книга не вимальовується: він занадто близько, інтимно пам’ятає батька, а тому не в змозі об’єктивувати його образ і написати про нього як про вченого і мандрівнику. До того ж в оповіданні про його мандрівки син занадто поетичний і мрійливий, а йому хочеться наукової строгості. Матеріал йому одночасно й занадто близький, і часом далекий. А зовнішнім поштовхом до припинення роботи стає переїзд Чердынцева на нову квартиру. Фрау Стобой знайшла собі більше надійну, грошову й добромисну пожилицю: ледарство Чердынцева, його творчість бентежили її. Чердынцев зупинив свій вибір на квартирі Маріанни Миколаївни й Бориса Івановича Щеголевых не тому, що йому подобалася ця пара (стара міщанка й бодрячок – антисеміт з московською доганою й московськими ж застільними жартами): його залучило чарівне дівоче плаття, як би ненароком кинуте в одній з кімнат. Цього разу він угадав заклик долі, дарма що плаття належало зовсім не Зине Мерц, дочки Маріанни Миколаївни від першого шлюбу, а її подрузі, що принесла свій блакитний повітряний туалет на переробку. Знайомство Чердынцева із Зиной, що давно заочно закохана в нього по віршах, становить тему третього розділу. У них безліч загальних знайомих, але доля відкладала зближення героїв до слушної миті. Зина уїдлива, дотепна, начитанна, тонка, її страшно дратує жовиальный вітчим (батько її – єврей, перший чоловік Маріанни Миколаївни – була людина музичний, замислений,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>