Короткий зміст Дикий поміщик Салтиков – Щедрін М. Е

У деякому царстві, у деякій державі жив – був поміщик, “і всього – те в нього було досить: і селян, і хліба, і худоби, і землі, і садів. Був він дурний, читав газету "Звістка" і тіло мав м’яке, біле й розсипчасте”.

Одне тільки йому не подобається, і от, скаржиться він Богові: занадто багато розвелося мужиків! Але Бог знав, що поміщик дурний, а тому його не послухав. Тоді поміщик вирішив сам їхнього вапна й початків усіляко пригноблювати. Селяни заблагали усім миром до Господа Богові: “Господи! Легше нам пропасти й з дітьми з малими, ніж все життя так томитися!” Бог почув їхню молитву – “і не стало мужика на всьому просторі володінь дурного поміщика”. Поміщик зрадів. Вирішив він завести в себе театр, запросив трупу, але в будинку поміщика порожньо, комусь навіть піднімати завіса, так що актори виїхали. Поміщик скликав гостей, ті приїхали голодні – а є – те нема чого! Довелося їхати несолоно хлебавши, дивуючись дурості поміщика. А той вирішив розкласти пасьянс: якщо три рази підряд вийде, виходить, треба стояти до кінця. Саме три рази пасьянс і виходить. Поміщик бродить по кімнатах і думає, які він машини з Англії випише, як сад розведе, які корови в нього будуть. Забудеться, покличе слугу, а ніхто не відгукується. І отут приїжджає до нього сам капітан – справник і запитує, хто за мужиків податі платити буде. Та й на базарі стало зовсім порожньо, немає ні м’яса, ні хліба. “Дурний же ви, пан поміщик!” – говорить справник. Отут уже поміщик задумався: всі його дурним називають, невже він справді дурень? Тим часом маєток поміщика приходить у запустіння, заростає травою, а один раз з’явився навіть ведмідь. “Сенька!” – скрикнув переляканий поміщик, спохватився й… заплакав. Але усе ще хоче триматися до кінця. “І от він здичавів. Хоч у цей час наступила вже осінь і морозцы стояли чималі, але він не почував навіть холоду. Весь він, з голови до ніг, обростив волоссями… а нігті в нього зробилися як залізні. Сякатися він вуж давно перестав, ходив же усе більше рачки… Втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки… Але хвоста ще не придбав”. Залізе він на дерево й сидить. Прибіжить заєць – він на нього кидається зверху й поїдає прямо зі шкірою. “І зробився він сильний жахливо, до того сильний, що навіть порахував себе вправі ввійти в дружні зносини з тим самим ведмедем”. Справник тим часом повідомив про зникнення мужиків губернському начальству. Скликали раду. Було вирішено: “Мужика изловить і оселити, а дурному поміщикові, що всій смуті призвідник, наиделикатней – ше вселити, щоб він фанфаронства свої припинив і надходженню в казначейство податей перешкоди не лагодила”. Мужиків повернули в повіт, і на базарі знову з’явилися й борошно, і м’ясо, і живність усяка, та й податі потоком пішли в казначейство. Поміщика, на превелику силу, изловили. “Изловивши, зараз же висякали, вимили й обстригли нігті”. Капітан – справник відібрав у поміщика газету “Звістка” і доручив його нагляду Сеньки. Поміщик “живий і донині. Розкладає гранпасьянс, тужить за колишнім своїм життям у лісах, умивається лише по примусі й часом мукає”.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>