Короткий зміст “Клубок змій” Мориака по главах

У багатому маєтку Калез повільно вмирає від грудної жаби його шестидесятивосьмилетний хазяїн, у недалекому минулому процвітаючий адвокат. Його сім’я з нетерпінням чекає його кінця. Він сам пише про це в листі – щоденнику, що він адресує своїй дружині й у якому підбиває підсумок свого життя. У дитинстві він представляється собі «похмурим малим», у якому не було того, що називається «свіжістю юності».

Однак він був гордий і самолюбний. І тому, не маючи чарівність, вона завзятою працею домагався звання першого учня скрізь, де б йому не доводилося вчитися. Мати, що ростила його одна, душі не сподівалася у своєму Луи. З іншим людством відносини в нього були складніше. Гордий і разом з тим ранимий, він надходив так: «Я навмисно поспішав не сподобатися, боячись, що це вийде саме собою». І от, коли йому було двадцять три, його полюбила юна дівчина із заможної буржуазної сім’ї

И він полюбив її. Герой був вражений тим, що «може подобатися, зачаровувати, хвилювати дівоче серце». «Ти колись урятувала мене від пекла…» – зізнається він дружині в щоденнику. А потім наступили п’ять десятиліть «великого мовчання…

». Герой намагається зрозуміти, як же зі счастливейшего влюбленного він перетворився в злісний старого із клубком змій у серце. До себе він у щоденнику теж нещадний. Молодята любили ввечері, лежачи в постелі, «пошептатися» про те, як пройшов день, або зрадитися спогадам… І от в одну з таких мінут особливої щиросердечної близькості дружина, його мила Изя, зізналася, що в неї вже був наречений, Рудольф

Але, довідавшись, що в неї двоє братів умерли від сухоти, під напором сімейства він відмовився від весілля. А її батьки жахливо боялися, що підуть слухи про хворобу в сім’ї й Изю взагалі не візьмуть заміж. Не зауважуючи стану Луи, вона й далі робить свої цілком безневинні визнання

Виявляється, Рудольф був «гарний, чарівний, подобався жінкам». А в чоловіка від цих визнань «серце розривалося від борошна…». Виходить, усе була неправда й обман, виходить, його не любили, як він уявив, а він просто підкрутився під руку в потрібний момент. Дружина, сама того не підозрюючи, увергнула його «у пекло». Однак відчуження перейшло в ненависть не відразу.

Один випадок підтвердив повну байдужість до нього дружини. Луи був чудовим адвокатом. І один раз у суді виступав захисником у справі сім’ї Вильнав. Дружина брала на себе провину за замах на життя вужа, що насправді зробило син. Вона зробила це не тільки заради сина, але й тому, що це було дитя її гаряче коханого чоловіка, і це він просив неї взяти провину на себе

Така любов і така самовідданість не могли не потрясти героя. Він прекрасно провів захист. У зв’язку із цією справою про нього писали всі газети, його портрети поміщали на перших смугах – і тільки будинку ніхто його не поздоровив, ніхто ні про що не запитав…

Так поступово усе більше виникає в сім’ї відчуження. У щоденнику він називає себе грошолюбом, уважаючи, що цю рису успадкував від матері – селянки. Йому здавалося, що тільки за допомогою гаманця він може керувати сім’єю

«Вас золото залучає, а мене обороняє», – пише він у щоденнику, подумки перебирає варіанти поділу спадщини й впивається уявлюваною реакцією дітей і дружини. Дружина його боїться, діти бояться й ненавидять. Герой дорікає дружину за те, що вона цілком пішла в турботи про дітей, потім про онуків, виключивши його з життя, не намагаючись його зрозуміти. Для неї й дітей він тільки джерело благополуччя

Дружина вважає себе віруючої – вони з дітьми свято дотримують всіх релігійних свят, ходять у церкву. Але коли чоловік її навмисно провокує на релігійні суперечки, виявляється, як поверхнева ця віра, як мало вона відповідає реальному життю дружини й дітей. Ні в ній самої, ні в її дітях немає теперішньої християнської любові й смиренності, усе зводиться до турботи про гроші. Герой намагається знайти контакт із дітьми, але тільки одна – молодша з дочок Марі «своїм дитячим пещенням» торкає його серце

Але вона через неуцтво лікаря вмирає. Герой важко переживає цю втрату. Він завжди пам’ятає її тепло, і це допомагає йому виживати серед вовчої зграї, який йому представляється власна сім’я. І ще про одну прихильність згадує герой – до Люка, племінникові, якого він усиновив, тому що його мати – сестра дружини вмерла

Він полюбив хлопчика за те, що він був «так не схожий» на нього. Щирий, відкрит, веселий і безпосередній, він був начисто позбавлений сріблолюбства, що гнітить героя в ньому самому і його дітях, він один не дивився на нього, «як на пугало». Але Люк гине на війні. У сім’ї Луи живе абат Ардуэн – він розуміє душу героя, говорить прості слова, які потрясають його, що привыкли до черствості свого сімейства. Ці слова: «Ви – добрий».

И вони відвертають його від несправедливого вчинку й змушують побачити в собі іншої людини. Герой, щоб якось заглушити біль, помститися дружині, пускався в «всі тяжкі», не ища любові, а мстячи їй за обман. Був у нього й тривалий роман, від якого народився син, але та жінка виїхала в Париж, не вынеся деспотизму героя. Все це турбує дітей, які не знають, як він розпорядиться спадщиною. І один раз увечері вони збираються в саду й обговорюють, як зробити так, щоб оголосити батька божевільним

Герой у люті. От теперішній клубок змій. Його рідні діти здатні на таке віроломство! І він вирішує ранком поїхати в Париж, щоб весь свій величезний стан передати незаконнонародженому синові

Перед від’їздом у нього відбулася розмова із дружиною, якому призначено було стати останнім. З нього герой з подивом розуміє, що дружина страждала із – за нього й, може бути, навіть любила. «Я не сміла покласти жодного дитини із собою на ніч у ліжко – чекала, що ти прийдеш…

» Зайнялася надія. Але в Париж він все – таки їде. Там він випадково бачить свого сина Гюбера й зятя Альфреда, які вистежили його й приїхали, щоб перешкодити йому здійснити задумане. Він із запізненням довідається про смерть дружини й устигає тільки на неї похорони

Вона так і не встигла порозумітися, вона ніколи не прочитає його щоденник. «Тепер уже нічого не перешикувати заново вона вмерла, не довідавшись, що я був не тільки нелюдом і катом, але що жив у мені інша людина». Відбувається важке пояснення з дітьми – сином Гюбером і дочкою Женевьевой. Герой пояснює, що він почуває себе увесь час, «як важко хворий старий проти цілої зграї молодих вовків…

». Вони виправдуються тим, що їхнє поводження було «законним самозахистом». І все, що збирало в ньому гарного, раптом змусило його прийняти рішення – віддати дітям вся багатомільйонна спадщина, обмовивши ренту незаконнонародженому синові. «Я вирвав зі своєї душі те, до чого був, як мені здавалося, глибоко прив’язане… Однак я випробовував тільки полегшення, чисто фізичне почуття полегшення: мені було легше дихати». Міркуючи над цим, герой викликує: «Все життя я був бранцем страстей, які в дійсності не володіли мною!

Подумайте, прокинутися в шістдесят вісім років! Відродитися перед смертю!» І все – таки він пізнає радість і заспокоєння зі своєю внучкою Яніною, від якої втік непутящий, порожній, але коханий чоловік Фили і яка разом зі своєю дочкою знаходить притулок у діда, И коли правнучка забиралася до нього на коліна й він притискався до її м’яких, як пухнув, волоссям, до її щічок, умиротворення відвідувало його. Згадуючи Марі, Люка, абата Ардуэна, він прийняв у своє серце віру, усвідомив, що його сім’я – лише «шарж на християнське життя». Він переміг свій клубок змій. Завершується роман двома листами: Гюбера до Женевьеве, у якому він повідомляє про смерть батька й про дивні записи, які залишив батько, внутрішній зміст яких він не зрозумів, і Яніни до Гюберу, у якому вона просить дозволи прочитати щоденник діда, що фактично повернув її кжизни.

Здається, вона єдина із сім’ї зрозуміла горду, бентежну душу діда: «Я вважаю його правим перед нами, адже там, де були скарбу наші, там було й серце наше – ми думали тільки про спадщину, якого боялися втратитися Всі сили душі в нас були спрямовані до володіння матеріальними благами, тоді як дідусь чи Зрозумієте ви мене, якщо я скажу, що серце його не було там, де минулого його скарбу Він був самий віруючий з нас…»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>