Короткий зміст “Кончина” Тендрякова по главах

Дія розвертається в селі Пожежі колгоспу «Влада праці». Народ збирається в будинку вмираючого голови. Євлампій Никитич Лыков був знаменитий не тільки в області, але й у країні. Усі розуміють, що грядут зміни, і згадують ті тридцять років, що Лыков очолював колгосп. З’являється й уже п’ять років не старий, що виходив з хати, Матвій Студенкин, перший голова

Це він проводив у селі колективізацію, організував комуну. Прихильників у комуни спочатку було небагато, але зібралася довкола нього «голосиста бідняцька вольниця», зненацька підтримав молодий, швидко розбагатілий Іван Слегов. Метою Студенкина було «бити контру», а не налагоджувати нове господарство. Він сидів у правлінні, а мужики не хотіли працювати вполе.

Кулаки намагалися вбити його, але помилково замість нього в лазні заживо спалили дружину. Він же насильно зганяв усіх у колгосп. Але коли прийшов час вибирати голову новоутвореного колгоспу, вибрали не його, а його помічника Пийко Лыкова.

З тих пор той і очолював колгосп, а Матвій Студенкин працював потім конюхом. Тепер його навряд чи хто й пам’ятав. Приходить до умираючого й другий послу його людина в колгоспі, бухгалтер Іван Іванович Слегов. Колись він сам мріяв принести щастя рідному селу

Повернувшись додому після гімназії, коли в селі панувала післяреволюційна розруха, він зумів розбагатіти, зробивши неймовірний для села обмін коня на порося, і став розводити свиней. Але йому хотілося щастя й багатства для всіх. Тому він і вступив у колгосп. Однак мужики йому не вірили

Його породиста худоба загинула в колгоспі, та й сам Іван уже не мав того виду, що колись. Тоді він вирішив помститися – підпалити колгоспну стайню. Але на місці злочину його застав голова й уперіщив голоблею, а потім сам же відвіз у лікарню. Розповідати нікому не став, а взяв Івана, у якого був перебитий хребет, до себе в рахівники. Так все життя й просидів каліка в правлінні колгоспу

З мудрим господарюванням Івана й лыковским підходом до людей вони в перший же рік домоглися врожаю. У колгоспу був хліб, коли навколо лютував голод. Надлишки відразу ж пішли в обмін на цегли для корівника, поступово заставлялися основи колгоспного добробуту. Пийко вмів з потрібними людьми загальна мова знаходити

Але найшовся й у нього ворог – секретар райкому Чистих. Він зібрався було зняти Лыкова з посади. Але отут відбулася велика обласна нарада колгоспників, де Лыкову вдалося вирізнитися. Потім – з’їзд колгоспників – ударників у Москві, навіть на фотографію із самим товаришем Сталіним проліз. Але виявилося, що всі могутні друзі Лыкова – вороги народу

Чистих і під нього клин підбивав, так сам догодив у табори. Лыков вийшов переможцем, його стали боятися. Зненацька в смертного одру голови розпалюється скандал. Вічно тиха й мовчазна дружина Лыкова Ольга обрушується на що прийшла прощатися секретарку Альку Студенкину, що була коханку голови, а нині його «звідницю». Поки відбувається скандал, Лыков умирає

Іван Слегов сперечається про заміну із заступником Лыкова, сином того самого Чистих, Валеркою, колись пійманим на злодійстві, але прощеним і що служили Лыкову вірою й правдою. Слегов називає людину, чиє ім’я не можна вимовляти в цьому будинку, племінника голови, Сергія Лыкова. Цієї людини всі вважали щасливим

Щасливе дитинство в богатом дядином колгоспі. Потім війна, і теж повезло – за всю війну жодної подряпини. Коли повернувся, колгосп відправив його в Тимирязевскую академію вчитися на агронома: дядько хотів мати в колгоспі свого кандидата наук, а те й професори. Але, відмінно відучившись два курси, Сергій повернувся додому, рятувати сусіднє село, у якій панував голод

У цей час саме укрупнювали колгоспи, і сусідня Петраковская ввійшла в «Владу праці». Сергій попросився туди бригадиром. Бригада була переведена на госпрозрахунок – за допомогу в техніку й насінному зерні вони повинні були розплачуватися із урожаю. Але Сергію вдалося заронити надію в душі бабів, які вже багато років нічого не бачили вжизни.

И відбулося чудо – хліб у Петраковскои вродився краще, ніж у Пожежах. Отут і помітив його Іван Слегов, побачив у ньому себе молодого. Але Сергій не боявся, що його не зрозуміють, тому що не на свої сили розраховував, не себе народним героєм уважав, а в бабів петраковских вірив. «Ґніт без лампи горіти не буде».

Але на наступний рік дядько Євлампій під час сівби зняв з Петраковской техніку. Сівба була завалена. Сергій із бригадирів був переведений у помічники бригадира, а надії петраковцев згасли, і здається, назавжди.

Сергій заливав горе горілкою. У цей час спалахнула його любов до колишньої помічниці Ксюше Щегловій. Він хотів виїхати, але вона не могла залишити матір і просила Сергія повиниться перед дядьком

Виходу не було. Причиною несподіваної щасливої розв’язки стає дядино захоплення Ксюшей. Двобій дядька й племінника переростає в рукопашну Сергія із шофером і холуєм голови Лехой Шабловым: звичайно саме так вирішувалися проблеми Впожарах.

Сили були нерівні, і Сергій виявився в канаві без свідомості. Довелося витерпіти й дядино презирство: п’яним у канаві валяєшся. Але вузол розв’язався – Ксюша переїхала Впетраковскую.

Умирає Євлампій Лыков. У ту ж ніч умирає й Матвій Студенкин. Одна залишається Алька Студенкина. Сини голови, як звичайно напившись п’яними, у ту ж ніч сокирами забивають вірного холуя Леху Шаблова, колись высекшего старшого сина посередині вулиці за неповагу котцу.

Рекомендуючи Сергія, закінчує свою кар’єру Слегов. Колгосп ховає голови. Але бій не кінчений, з померлими теж доводиться сперечатися

И Сергію вести цей бій

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>