Короткий зміст Кондуїт і Швамбрания Кассиль Л. А – Часть 1

Головні герої (живуть у Покровске): (оповідання ведеться від імені автора – я), мати, батько, Оська – молодший брат, Аннушка (служниця), Марфуша (слуга), двоюрідний брат Митя, земський, директор (кличка – Риб’яче око), Цап – Царапыч, інспектор, Афонский Рекрут, Фараон, Йосип, Атлантида, Биндюг, Аркаша (син куховарки), учитель латинського – Тараканус або Довгошиє, учитель історії « е – мюэ», учителька французького, комісар Чубарьков, три тітки, військовий Базри – Де – Базан (маркіз), Кириков – людина – поганка (алхімік), Дина (двоюрідна сестра).

Кондуїт

Ми з Оськой втратили королеву із шахів батька, він поставив нас у кут. Ми придумали нову гру: грати в країну – Швамбранию. Потім королева найшлася, але батько на той час уже вирізав іншу, і ми зробили стару королеву охоронницею швамбранской таємниці, заточивши її в грот, що взяли в мами. Так грали ми кілька років. Країна наша на карті була зображена у вигляді зуба, а навколо були океани. Наша Швамбрания вела війни з Бальвонией і Кальдонией. Я минуле царем, а Оська листоношею, що приносив листа з викликом на війну. Наша країна завжди перемагала. Всі жителі країни – мореплавці й водники, які гуляють на Брешке. Самий головний мореплавець – Джек, супутник моряків, він поліглот. Наш будинок ми представляли у вигляді великого пароплава. Батько (доктор) – домашній капітан. Тато – людина гарний, завжди жартує, але коли нам від нього попадало, мама (піаністка) служила «глушителем». Батька часто вночі викликали в лікарню. Їздили ми на тарантайке доти, поки батько не скинув нас у канаву. Оська любив вивуджувати золотих рибок з акваріума, а потім ховати їх у сірниковій коробці; почистив один раз папиной щіткою кішці зуби, а вона исцарапала йому руки. Після цього батько купив нам маленького цапеняти, що потім обдер всі шпалери, зжував папины штани, за це його віддали назад. Я читав книгу «Навколо нас» і дізнавався з її як що роблять. Оська знає багато слів, але всі їх плутає. Зустрівся він один раз із попом у парку, якого прийняв за жінку. А піп розповідав Оське про бога («а, знаю, Христос Воскресло його прізвище…»). Аннушка (служниця) взяла нас на вінчання в церкву, і ми придумали, що Швамбрания – це царство небесне, а попа в нашій країні кликали Гематоген. Все начальство ми ділили на: рідке (батьки), тверде (директор гімназії) і газоподібне (поліція й земський начальник). На святки приїхав до нас двоюрідний брат Митя, якого виключили із Саратовской гімназії за нешанобливі відгуки про Закон Божому. Священний його борг – робити гидоти начальницьким особам. У Комерційних зборах улаштовувався бал – маскарад, нас теж запросили. Митя хоче насолити земському. Для цього він вирішив взяти із собою Марфушу, костюм якої – великий поштовий конверт із неабияким запасом марок Марфуши. Марфа посіла перше місце, за це їй дали золотний годинники. Земський нею зацікавився й захотів довідатися, хто вона, але неї выкрали. Після батько сказав, що це була наша служниця, а земський прямо почервонів. Хтось на ґанок земського пригвинтив дуже великий бот з листом: кому підійде, та буде земською начальницею. Він зрозумів, що це був Митя, і йому дали догана. Мене прийняли в гімназію («Заголили! Оболванили!»). Літо перед гімназією ми провели на дачі. За день до занять мене оббрили наголо, а в перший день гімназії мені вирвали ґудзика. Зайшли ми з мамою в кондитерську й зустріли там директори. Нам не можна було відвідувати різні розважальні заклади – відразу попадали в кондуїт. Кондуїт – книга, де записувалися всі наші витівки й проштрафы. Називали її ще «Голубина книга», тому що в нас були шинелі такого ж кольору, як голуби – сизяки. Директори ми (кличка – Риб’яче око) ми дуже боялися. Цап – царапыч увесь час стежив за нами, щоб ми виконували вимоги кондуїту. А от інспектори любили. Коли ми проштрафимося, він тримав нас година коштуючи, а потім відпускав додому. Раніше в Покровске замість дзвінків були дротові ручки, але доктор провів у себе у квартирі дзвінок з електричними батареями. Трохи пізніше він з’явився в усіх. У шалмані жив Афонский Рекрут – майстер на всі руки, що лагодив усім дзвінки. Часто ми заходили до нього, обговорювали книги. Один раз у Народному саду відбулася бійка, і директор заборонив гуляти й там. Всі гімназисти стали обурюватися із приводу цієї історії, але й Оська знайшов вихід: у знак протесту зрізати всі дзвінки в місті. До Афонскому Рекрута записалося все місто, але дзвінки однаково зрізали. Ніхто більше собі не ставив, крім земського начальника, і приставив до нього Фараона, але дзвінок знову зрізали (син земського й сховав у руці). Приставши наказав Фараонові відшукати злодіїв (за 50 руб.). Фараон дає хабарі, але Йосип мовчить. У Фараона в руках виявився обірваний маніфест, у якому було й ФИО земського сина, і він доповів усе директорові. Фараон прийшов за Атлантидою, Биндюг сам прийшов до директора. Всіх вісьмох виключили. Йосип прийшов до директора й сказав, що дзвінки різала вся гімназія + син земського, і попросив, щоб нас знову прийняли в гімназію. Тепер порядки в гімназії стали жеще, учитель латинського – Тараканус або Довгошиє – особливо ретельн
о ставить нам 1 і 2, учитель історії піднімає провинених на весь урок, француженка увесь час ображається. Якось я рятувався від двірника, бігаючи по дахах, і познайомився з дівчинкою Таїс. Я присвятив її в таємницю Швамбрании, а вона відкрила секрет якомусь хлопчикові. Граємо з Оськой у війну, Клавдюша (дочка куховарки) – бранка. Їй прийшов лист від сина, у якому говорилося, що йому відрізало руку, ми дуже неї жалували. Робимо капості вчителеві: вибухає порох під його підошвами, у тютюну підсипали пороху й перцю. Учитель пішов скаржитися директорові. Зустрічаємо поранених солдатів, дух часу просочує нас, Оська носив кільце від унітаза в дірці з портретом Миколи II. Нас із жіночою гімназією водили в основне містечко, щоб показати зразковий бій. Кінчається 1916 рік. 31 грудня батьки пішли до знайомим зустріти Новий рік. До мене в гості прийшов однокласник Гришка. Пішли ми з ним на вулицю й побачили коня в запряжці одного багатія й вирішили покататися. Але кінь всі ніяк не міг зупинитися. Отут вийшов Цап – Царапыч, і кінь як на зло зупинився. Він сказав, що запише нас у кондуїт і залишить нас після канікул на 4 години без обіду. Запитав, чи дозволили нам покататися, на що ми відповіли «так». Він вирішив з’ясувати це, сіл на коня, вона погналася. У цей час вийшов хазяїн і побачив, що кінь украли, і викликав поліцію. Після канікул Цап – Царапыч цей випадок не згадував. Оська зробив важливий висновок: Земля кругла, тому що глобус круглий. Подзвонив буд. Леша й сказав, що революція, свергнули пануючи, і просив передати це батькам. Я вийшов на вулицю, хотілося кричати всім про революцію. Цап – царапыч помітив мене й записав у кондуїт. У гімназії всім розповів цю новину. У класі висів портрет пануючи, і ми всунули в нього палаючу сигарету. Вийшло, що Микола II курить. Через забір передаємо записочки в жіночу гімназію, вони теж за волю. Атлантида почув, що вчителі хочуть скинути директори. На демонстрацію директор не прийшов (послався на хворобу). Комітет виганяє директора, у поспіху він забуває надягти колоші. Директор пішов шукати допомоги в батьківського комітету. Прийшов директор до секретаря (моєму батькові) і зустрівся з Оськой. Він називає його Воблый око. Батьки бояться волі для дітей – розпустяться. У гімназії скасовують оцінки, замість них: хор., уд., неуд., погано, отл. Аркаша (син куховарки) – розумний, він став учитися безкоштовно в моєму класі. Аркаша закоханий у Люсю (дочка багатого голови). Але мати її проти. Він змарнів, гірше став учитися, потім почув, що немає більше Панів, і написав їй лист. Його вихопив учитель, прочитав і осміяв Аркашу перед класом. І тоді Аркаша зрозумів: мир як і раніше ділиться на платні й безкоштовні.

Швамбрания

Усюди проходили збори, мітинги, мені теж хотілося в них поучаствовать. Ми зібрали кружок бойскаутів і робили добрі справи. Наступив кінець кондуїту: ми спалили його разом із щоденниками на багатті біля гімназії. Літо 1918 року ми провели в буд. Квасниковке, колошматили кропиву й знищували поганки, знайшли величезний мухомор. За нашу відсутність Брешка змінилася, розгромили винний магазин одного багатія. Нашу гімназію об’єднали з жіночої. Ми самі ходили туди й вибирали собі дівчинок у клас. Ще до нас прибутку новачки з вищого початкового училища, але нам вони не сподобалися. Дівчинки придумали нову гру – «гляделки». По вечорах улаштовували танці й ми дивилися, щоб хлопчики з «Б» класу не танцювали з нашими дівчинками. У гімназії давали чай з рафінадом, що минуле дефіцитом. Я тягав цукор додому й клав його як непорушний запас. Я був у їдальні роздавальником цукру. Биндюг запропонував цукор, що залишається, ділити на двох. Я відмовився, він підставив мені підніжку і я расшиб чоло. Оську взяли в школу, і я вчив його, як не бути битим. «Гляделки» позабуті, усе захопилися французькою боротьбою, і Оська в тому числі. З’явився в нас новий учитель історії « е – мюэ», нам він сподобався. Гімназія наша стала блукати по всьому місту. Ми наганяємо алгебру, учитель залишається з нами після уроків, батьки в шоку. Наш клас запропонував класу «Б» помірятися силами в алгебрі. Готувалися перед цим днем до 12 ночі, а ходити можна було лише до 11, нас патруль забрал. Ми сказали, що ходили в аптеку за касторкою («Б» теж попалися й «ходили за йодом»). Чемпіон – Биндюг, наш клас виграв. Але виявилося, що Биндюг списував, тому славу й цукор поділили на два класи. Комісар просить нас залишитися після уроків і намалювати плакати про сипняк. Хоч їсти дуже хотілося, але ми залишилися. Після цього комісар занедужав, у нього тиф, температура 41. Комісар поправлявся, але був ще слабкий. Перевели його на квартиру, я приносив йому книги. На стіні в нього висів плакат, на якому червоноармієць тикає пальцем. Я дивлюся на нього, а він на мене, начебто ми в «гляделки» граємо. Приніс йому я свій цукор до чаю, але до мене теж «постаралися» і принесли. Мис Оськой увели у Швамбрании смертність, Оська сказав, що на вулиці якийсь солдат запитував у нього про Швамбранию. Я думаю, що Оська вірить у її справжнє існування. У школі він розповів про нашу країну, його запевнили, що її ні, а солдат запитував не про Швамбранию, а про штабармию. До нас приїхали три тітки. Одна не вимовляє «р», інша – «л». Вони вирішили узятися за наше виховання. Ми переїхали жити в інший будинок. Тато сказав, що люди – жалюгідні раби речей. Діти, навчитеся нехтувати речі. Ми розбили блюдо, на що тато сказав, що ми вандали й перш, ніж нехтувати речі, треба навчитися їх берегти й заробляти. Мами не було будинку, а в цей час забрали піаніно. Мама в шоку: під кришкою лежав коштовний згорток із закордонним запашним милом, а ми до нього додали й швамбранские документи. Я поїхав з мамою «виручати» згорток. Я зіграв для всіх польку, частівки, а мама увертюру з «Князя Ігоря». Всі були в захваті. Комісар видужав, і його заселили поруч із нами. Оська грав з ним в « Ляпки – Сапки», потім до них підключився тато. В іншу кімнату заселився військовий Базри – Де – Базан, якого тітки називали маркізом, у третій кімнаті сіла комісія з боротьби з дезертирством. У нас зник згорток з милом, тато викликав Чека, згорток знайшли в маркіза, а також виявили наші карти Швамбрании, ми змушені були розповісти начальникові про нашу країну, що викликало в нього приступ сміху. Ми знову переїхали. Наші тітки щодня водили нас у театр ім. Луначарского. Покровск захопило повальне захоплення театром. Відкрилися навіть дитячі студії, куди нас теж записали. Тато виїхав на фронт, а я в будинку залишився головним чоловіком. Прийшли голодні часи. Я за фунт м’яса на місяць даю уроки грамоті й рахунку. Цукор з мого непорушного запасу їмо тільки по вихідним. Мама поміняла черепашковий грот на чверть гасу. У Швамбрании наступив період занепаду. Розмістилася вона в палаці Вугра. Ми з Оськой досліджували мертвий будинок і впали в підвал. Хтось нас схопив. Це була Кириков – людина – поганка, вона там придумував еліксир. Переїхала до нас жити й двоюрідна сестра Дина, вона нам сподобалася, а ще вона прищемила тіткам хвости. Дину взяли завідувача бібліотекою. Там ми організували літературний кружок. Комісар закохався в нашу Дину. Тато занедужав: у нього сипняк, Атлантида вмер. У Швамбранию нам уже нудно грати, ми з Оськой пішли до алхіміка. Виявилося, що він робив не еліксир, а п

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>