Короткий зміст Ковзан – Горбунок Єршов П

В одному селі живе селянин. У нього три сини: старший – Данило – розумний, середній – Гаврило – «і так, і сяк», молодший – Іван – дурень. Брати заробляють на життя тим, що вирощують пшеницю, відвозять її в столицю й там продають. Раптом трапляється лихо: хтось по ночах починає ґрасувати посіви. Брати вирішують чергувати по черзі в поле, для того щоб довідатися, хто ж це такий. Старший і середній брати, злякавшись холоди й негоди, ідуть із чергування, так нічого й не з’ясувавши. Коли ж приходить черга молодшого брата, вона йде в поле й бачить, як опівночі з’являється біла кобилиця з довгою золотою гривою. Іванові вдається сплигнути кобилиці на спину, і вона пускається навскач. Нарешті, утомившись, кобилиця просить Івана відпустити її, обіцяючи народити йому трьох коней: двох – красенів, яких Іван, якщо захоче, може продати, а третього – ковзана «ростом тільки в три вершки, на спині із двома горбами так з аршинними вухами» – Іванові не можна віддавати нікому ні за які скарби, тому що він буде Іванові кращим товаришем, помічником і захисником. Іван погоджується й відводить кобилицю в пастушачий балаган, де через три дні кобилиця й родить йому трьох обіцяних коней.

Через якийсь час Данило, випадково зайшовши в балаган, бачить там двох прекрасних золотогривих коней. Удвох з Гаврилом вони вирішують тайкома від Івана відвести їх у столицю й там продати. Увечері того ж дня Іван, придя, як звичайно, у балаган, виявляє пропажу. Ковзан – горбунок пояснює Іванові, що відбулося, і пропонує наздогнати братів. Іван сідає на Ковзана – Горбунка верхи, і вони миттєво їх наздоганяють. Брати, виправдуючись, пояснюють свій учинок бідністю; Іван погоджується на те, щоб продати коней, і всі разом вони відправляються в столицю.

Зупинившись у поле на нічліг, брати раптом зауважують удалині вогник. Данило посилає Івана принести вогнику, «щоб куриво раз – звістка». Іван сідає на Ковзана – Горбунка, під’їжджає до вогню й бачить щось дивне: «дивовижне світло навкруги струменіє, але не гріє, не димиться». Ковзан – горбунок пояснює йому, що це – перо Жар – птиці, і не радить Іванові підбирати його, тому що воно принесе йому багато неприємностей. Іван не слухається ради, підбирає перо, кладе його в шапку й, вернувшись до братів, про перо умовчує.

Приїхавши ранком у столицю, брати виставляють коней на продаж у кінний ряд. Коней бачить городничий і негайно відправляється з доповіддю до царя. Городничий так розхвалює чудових коней, що цар відразу їде на ринок і купує їх у братів. Царські конюхи ведуть коней, але дорогою коні збивають їх з ніг і вертаються до Івана. Бачачи це, цар пропонує Іванові службу в палаці – призначає його начальником царських стаєнь; Іван погоджується й відправляється в палац. Брати ж, одержавши гроші й розділивши їх нарівно, їдуть додому, обоє женяться й спокійно живуть, згадуючи Івана.

А Іван служить у царській стайні. Однак через якийсь час царський спальник – боярин, що був до Івана начальником стаєнь і тепер вирішив будь – що – будь вигнати його з палацу, – зауважує, що Іван коней не чистить і не пестить, але проте вони завжди нагодовані, напоєні й вичищені. Вирішивши з’ясувати, у чому отут справа, спальник пробирається вночі в стайню й ховається в стійлі. Опівночі в стайню входить Іван, дістає із шапки загорнене в ганчірку перо Жар – птиці й при його світлі починає чистити й мити коней. Закінчивши роботу, нагодувавши їх і напоївши, Іван відразу в стайні й засипає. Спальник же відправляється до царя й доповідає йому, що Іван мало того, що приховує від нього дорогоцінне перо Жар – птиці, але й нібито хвастається, що може дістати й саме Жар – птицю. Цар відразу посилає за Іваном і вимагає, щоб він дістав йому Жар – птицю. Іван затверджує, що нічого подібного він не говорив, однак, бачачи гнів пануючи, іде до Ковзана – Горбункові й розповідає йому про своє горе. Ковзан викликається Іванові допомогти.

Наступного дня, за порадою Горбунка одержавши в царя «два корита белоярова пшона так заморського вина», Іван сідає на ковзана верхи й відправляється за Жар – птицею. Вони їдуть целую тиждень і нарешті приїжджають у густий ліс. Посередині лісу – галявина, а на галявині – гора із чистого срібла. Ковзан пояснює Іванові, що сюди вночі до струмка прилітають Жар – птиці, і велить йому в одне корито насипати пшона й залити його вином, а самому влізти під інше корито, і, коли птаха прилетять і почнуть клювати зерно з вином, схопити одну з них. Іван слухняно все виконує, і йому вдається піймати Жар – птицю. Він привозить її цареві, що з радощів нагороджує його новою посадою: тепер Іван – царський стременної.

Однак спальник не залишає думки вапна Івана. Через якийсь час один зі слуг розповідає іншим казку про прекрасний Цар – Дівиці, що живе на березі океану, їздить у золотій шлюпці, співає пісні й грает на гуслях, а крім того, вона – рідна дочка Місяцю й сестра Сонцю. Спальник відразу відправляється до царя й доповідає йому, що нібито чув, як Іван хвастався, начебто може дістати й Цар – Дівицю. Цар посилає Івана привезти йому Цар – Дівицю. Іван іде до ковзана, і той знову викликається йому допомогти. Для цього потрібно попросити в царя два рушники, що ли золотом намет, обідній прилад і різні ласощі. Ранком, одержавши все необхідне, Іван сідає на Ковзана – Горбунка й відправляється за Цар – Дівицею.

Вони їдуть целую тиждень і нарешті приїжджають до океану. Ковзан велить Іванові розкинути намет, розставити на рушник обідній прилад, розкласти ласощі, а самому сховатися за наметом і, дочекавшись, коли царівна ввійде в намет, поїсть, поп’є й почне грати на гуслях, вбігти в намет і неї схопити. Іван успішно виконує все, що велів йому ковзан. Коли вони все вертаються в столицю, цар, побачивши Цар – Дівицю, пропонує їй завтра ж обвінчатися. Однак царівна вимагає, щоб їй дістали із дна океану її перстень. Цар відразу посилає за Іваном і відправляє його на океан за перснем, а Цар – Дівиця просить його по шляху заїхати поклонитися її матері – Місяцю й братові – Сонцю. І на інший день Іван з Ковзаном – Горбунком знову відправляються в шлях.

Під’їжджаючи до океану, вони бачать, що поперек нього лежить величезний кит, у якого «на спині сіло коштує, на хвості сир – бор шумить». Довідавшись про те, що подорожани направляються до Сонця в палац, кит просить їх довідатися, за які прегрешенья він так страждає. Іван обіцяє йому це, і подорожани їдуть далі. Незабаром під’їжджають до терема Цар – Дівиці, у якому по ночах спить Сонце, а вдень – відпочиває Місяць. Іван входить у палац і передає Місяцю привіт від Цар – Дівиці. Місяць дуже радий одержати звістку про зниклу дочку, але, довідавшись, що цар збирається на ній женитися, гнівається й просить Івана передати їй його слова: не старий, а молодий красень стане її чоловіком. На питання Івана про долю киту Місяць відповідає, що десять років тому цей кит проковтнув три десятки кораблів, і якщо він їх випустить, то буде прощений і відпущений у море.

Іван з Горбунком їдуть назад, під’їжджають до киту й передають йому слова Місяця. Жителі спішно залишають село, а кит відпускає на волю кораблі. От він нарешті вільний і запитує Івана, чим він йому може прислужити. Іван просить його дістати із дна океану перстень Цар – Дівиці. Кит посилає осетрів обшукати всі моря й знайти перстень. Нарешті після довгих пошуків скринька з перснем знайдений, і Іван доставляє його в столицю.

Цар підносить Цар – Дівиці перстень, однак вона знову відмовляється виходити за нього заміж, говорячи, що він занадто старий для неї, і пропонує йому засіб, за допомогою якого йому вдасться помолодіти: потрібно поставити три більших казани: один – з холодною водою, іншої – з гарячої, а третій – з киплячим молоком – і викупатися по черзі у всіх трьох казанах. Цар знову кличе Івана й вимагає, щоб він першим все це проробив. Ковзан – горбунок і отут обіцяє Іванові свою допомогу: він махне хвостом, вмочить мордою в казани, два рази на Івана пирсне, голосно свисне – а вуж після этою Іван може стрибати навіть в окріп. Іван всі так і робить – і стає писаним красенем. Побачивши це, цар теж стрибає в кипляче молоко, але з іншим результатом: «бух у казан – і там зварився». Народ відразу визнає Цар – Дівицю своєю царицею, а вона бере за руку Ивана, що перетворив, і веде його під вінець. Народ привітає царя із царицею, а в палаці гримить весільний бенкет

Додав:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>