Короткий зміст “На Західному фронті без змін” Ремарка по главах

Розпал першої світової війни. Германія вже воює проти Франції, Росії, Англії й Америки, Пауль Боймер, від імені якого ведеться оповідання, представляє своїх однополчан. Тут зібралися школярі, селяни, рибалки, ремісники різних віків. Рота втратила майже половину складу й у дев’яти кілометрах від передової відпочиває після зустрічі з англійськими знаряддями – «м’ясорубками». Через втрати при обстрілі їм дістаються подвійні порції їжі й курива

Солдати відсипаються, досита їдять, курять і грають у карти. Мюллер, Кропп і Пауль ідуть до свого пораненого однокласника. Вони вчотирьох потрапили в одну роту, умовлені «задушевним голосом» класного наставника Канторека. Иозеф Бем не хотів іти на війну, але, побоюючись «відрізати для себе всі шляхи», теж записався добровольцем. Він був убитий одним з перших

Від отриманих поранень в очі він не міг знайти вкриття, втратив орієнтир і був дострелян. А в письмe Кроппу їхній колишній наставник Канторек передає свої привіти, називаючи їх «залізними хлопцями». Так тисячі Кантореков дурять молодь. Іншого свого однокласника, Киммериха, хлопці знаходять у польовому госпіталі з ампутованою ногою. Мати Франца Киммериха просила Пауля доглядати за ним, «адже він зовсім дитина».

Але як це зробити на передовий? Одного погляду на Франца досить, щоб зрозуміти – він безнадійний. Поки Франц був без свідомості, у нього украли годинники, улюблені годинники, отримані в подарунок. Правда, залишилися відмінні англійські черевики зі шкіри до колін, які йому вже не потрібні. Він умирає на очах товаришів

Подавлені, вони вертаються в барак із черевиками Франца. По дорозі із Кроппом трапляється істерика. У бараку поповнення новобранців

Убиті заміняються живими. Один з новобранців розповідає, що їх годували однією бруквою. Добувач Катчинский (він же Кат) годує хлопчика квасолею смясом.

Кропп пропонує свій варіант ведення війни: нехай генерали борються самі, а перемігший оголосить свою країну переможницею. А так за них воюють інші, хто війну не починав і кому вона зовсім не потрібна. Рота з поповненням відправляється на саперні роботи на передову. Досвідчений Кат учить новобранців, як розпізнавати постріли й розриви й від них ховати. Прислухаючись до «неясного гулу фронту», він припускає, що вночі «їм дадуть прикурити».

Пауль міркує про поводження солдатів на передовий, про те, як вони все инстинктивно пов’язані із землею, у яку хочеться втиснути, коли свистять снаряди. Солдатові вона представляється «безмовною, надійною заступницею, стогоном і лементом він перевіряє їй свій страх і свій біль, і вона приймає їх… у ті мінути, коли він припадає до неї, довго й міцно стискаючи її у своїх обіймах, коли під вогнем страх смерті змушує його глибоко заритися в неї особою й всім своїм тілом, вона – його єдиний Друг, брат, його мати». Як і передбачав Кат, обстріл найвищої щільності. Удари хімічних снарядів

Гонги й металеві трещетки возвещают: «Газ, Газ!» Вся надія на герметичність маски. «М’яка медуза» заповнює всі лійки. Треба вибиратися наверх, але там обстріл. Хлопці підраховують, скільки їх залишилося із класу

Сім убитих, один у божевільному будинку, четверо поранені – виходить вісім. Перепочинок. Прикріплюють над свічкою кришку від вакси й скидають туди вошей і за цим заняттям міркують про те, чим би кожний зайнявся, якби не війна

У частину прибуває головний їхній мучитель на навчаннях Химмельштос – колишній листоноша. У кожного на нього є зуб, але вони ще не вирішили, як йому помститися. Готується настання

У школи покладені у два яруси труни, що пахнуть смолою. В окопах розвелися трупні пацюки, і з ними ніяк не впоратися. Через обстріл неможливо доставити харчування солдатам

У новобранця припадок. Він рветься вискочити із бліндажа. Атака французів – і їх відтискують на запасний рубіж. Контратака – і хлопці вертаються із трофеями у вигляді консервів і випивки. Безперервні взаємні обстріли

Убитих укладають у більшу лійку, де вони лежать уже в три шари. Всі «знесиліли й отупіли». Химмельштос ховається в окопі. Пауль змушує його йти ватаку.

Від роти в 150 чоловік залишилося тільки 32. Їх відводять у тил далі, ніж звичайно. Кошмари фронту згладжують іронією… Про померлого говорять, що він «прищулив задницу». У тім же тоні й одругом.

Це рятує від божевілля. Пауля викликають у канцелярію й видають відпускне свідчення й проїзні документи. Він із хвилюванням розглядає з вікна вагона «прикордонні стовпи своєї юності». От і його будинок. Мати лежить хвора

У їхній сім’ї не прийнято висловлювати почуття, і її слова «дорогою мій хлопчик» говорять багато про що. Батько мріє показати сина в мундирі своїм друзям, але Паулю ні з ким не хочеться говорити про війну. Він шукає самоти в тихих куточках ресторанчиков за кухлем пива або у своїй кімнаті, де все знакомо до дріб’язків. Учитель німецького зазиває його впивную.

Там знайомі патріотично настроєні педагоги браво міркують, як «поколобродити француза». Пригощають його пивом і сигарами, а заодно будують плани про захоплення Бельгії, вугільних районів Франції й більших шматків Росії. Пауль іде в казарми, де два роки тому їх муштрували. Його однокласник Миттельштед, після лазарету спрямований сюди, повідомляє новина: Канторек узята в ополченці. Кадровий військовий муштрує класного наставника по його ж схемі

Пауль іде до матері Киммериха й розповідає їй про миттєву смерть її сина від поранення в серце. Оповідання його так переконливе, що вона вірить. І знову казарми, де їх муштрували. Поруч великий табір росіян військовополонених

Пауль стоїть на пості в табору росіян. Він міркує, дивлячись на цих людей з «дитячими особами й бородами апостолів», про те, хто перетворив простих людей у ворогів і вбивць. Він ламає сигарети й по половинці, через сітку, передає їхнім росіянином. Вони щодня ховають померлих і співають панахиди. Пауля відправляють у його частину, де він зустрічає старих друзів

Тиждень їх ганяють по плацу. Видають нову форму з нагоди приїзду кайзера. Враження на солдатів кайзер не робить. Знову розпалюються суперечки про те, хто починає війни й навіщо вони потрібні. Взяти французького роботягу, навіщо йому нападати на нас! Це всі влади придумують

Ходять слухи, що їх відправлять у Росію, але їх шлють у саме пекло, на передову. Хлопці йдуть у розвідку. Ніч, ракети, стрілянина. Пауль заблудився й не знає, у якій стороні їх окопи

День Пауль перечікує в лійці – у воді й бруді, – прикинувшись мертвим. Пістолет він втратив і готовить ніж на випадок рукопашної. У його лійку звалюється заблудлий французький солдат. Пауль кидається на нього з ножем…

З настанням ночі Пауль вертається у свої окопи. Він вражений – уперше він убив людину, що, по суті, йому нічого не зробив. Солдатів посилають охороняти продовольчий склад

Шість чоловік з їхнього відділення залишилися живі: Кат, Альберт, Мюллер, Тьяден, Леер, Детерлинг – всі тут. Вони знаходять у селі самий надійний бетонований підвал. З будинків жителів, що втекли, притягають матраци й навіть ліжко із цінної деревини з балдахіном із блакитного шовку з мереживами й перинами. Солдатський зад часом не ладь поніжитися на м’якому

Пауль із Катом відправляються в розвідку по селу. Вона під щільним артилерійським обстрілом. Вони знаходять у сараї двох поросят, що граються. Готується велике угощенье. Село горить від обстрілів, і склад напівзруйнований

Тепер можна з нього тягти всі що потрапило. Цим користуються й охоронці й проїжджаючі шофери. Бенкет під час чуми

Через місяць масниця закінчилася і їх знову везуть на передову. Похідну колону обстрілюють. Альберт і Пауль попадають у кельнський монастирський лазарет. Постійно привозять поранених і відвозять померлих. Альбертові ампутують ногу до самого верху

Пауль після видужання знову на передовий. Положення безнадійно. Американські, англійські й французькі полки наступають на извоевавшихся німців. Мюллер убитий освітлювальною ракетою

Ката, пораненого в гомілку, Пауль на спині виносить з – під обстрілу, але під час перебіжок Ката ранить у шию осколком і він умирає. Пауль залишається останнім з однокласників, що пішли на війну. Усі говорять про швидке перемир’я

Пауля вбили в жовтні 1918 р. Тоді були тихо й військові зведення були короткі: «На Західному фронті без змін».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>