Короткий зміст Прерія Купер Дж. Ф – Часть 1

Восени 1804 р. по неозорих просторах американських прерій – усе далі на захід, усе далі від обжитих уже земель – повільно просувався обоз упертих, невибагливих переселенців (скваттеров). Глава сімейства, флегматичний телепень Ишмаэль Буш, виглядав місце для нічлігу. Але пагорб перемінявся пагорбом, долина долиною, а ні струмка, ні хоча б кустика не попадалося. Зненацька на тлі заходу позначилася людська фігура. Наближаючись, фігура зменшилася, і незабаром перед стривоженим сімейством стояв звичайний старий. Траппер – тобто людина, що промишляє звіра капканами й пастками, – так він представився переселенцям. Що ж до ім’я старого, то яке це має тепер значення? Господу, перед ликом якого незабаром йому має бути стати, не ім’я головне, але справи; для людей же – по роду своїх занять – він траппер, і тільки.

Ишмаэль Буш, із кримінальним кодексом ладивший не дуже, допытываться не став, а попросив старого, якщо той знає округу, указати місце для нічлігу. Траппер відвів караван у невеликий тополиний гайок на березі струмка. Посидівши небагато з переселенцями в багаття, старий, пославшись на давню звичку до самітності, відійшов убік від табору й улаштувався поблизу, на пагорбі. До його подиву, коли стомлені подорожани заснули, з боку табору здалася дівчина. Наткнувшись на пустельника, вона злегка злякалася, але більше – зніяковіла. Загадка, втім, розкрилася незабаром: з нічної темряви з’явився міцний гарний юнак. Волею – Неволею закоханим довелося довіритися старому трапперу: виявляється, далека родичка Ишмаэля Эллен уэйд, що скваттер має намір видати заміж за свого старшого сина Эйзу, давно вже любить бортника (людину, що добуває мед диких бджіл) Поля Ховера. Сміливий і заповзятливий юнак, нишком випливаючи за переселенцями, мав у такий спосіб можливість хоч зрідка бачитися зі своєю подругою.

Тим часом, поки закохані розмовляли, не зауважуючи, природно, нічого навколо, Гектор, собака траппера, насторожився. Старий, укрившись у бур’яні, тихесенько наказав юнакові й дівчині піти його прикладу. Безшумні, немов примари, з’явилися кінні індіанці із плем’я сиу. Спішившись, загін розсипався по рівнині. Вождь індіанців виявляє табір скваттера. Сини – Вартові безтурботно сплять. Індіанці женуть всю худобу – піднімається шум. Прокинувшись, Ишмаэль Буш із синами вистачають рушниці й палять навмання, у тьму. Пізно – грабіжників, як говориться, і сліду нема. Переселенці у вкрай скрутному стані: на сотні миль навколо прерія, населена тільки недружелюбно настроєними індіанцями. Траппер знову приходить на допомогу – він указує Ишмаэлю природну міцність: важкодоступну скелю із джерелом на вершині. Скваттеру нічого не залишається робити, як облаштуватися там.

И крім себе самого винити в настільки розпачливому положенні може Ишмаэль Буш одного лише брата своєї дружини, Эбирама, Не «незначні» розбіжності із законом – начебто вбивства судового виконавця – змусили скваттера забратися в таку глухомань, ні, серйозний злочин: викрадення юної жінки, дочки багатого землевласника, дружини майора американської армії, чарівної Інеї. А підбив Ишмаэля на це Эбирам – жадібний работоргівець вирішив, що викуп за багату білу жінку виявиться незрівнянно більшим, ніж всі, одержуване їм колись за перепродаж крадених негрів. Однак з моменту викрадення не те щоб мир, але навіть порядок у своєму сімействі скваттеру ставало підтримувати усе сутужніше. Сини, особливо старший, Эйза, робилися всі непокорнее. Не вирішуючись відкрито грубити батькові, з дядьків, винуватцем їх «удачі», вони не церемоняться. Підступний, але боягузливий Эбирам робить вигляд, що колючості юнака його не зачіпають, але… – один раз зі спільного полювання брат Эстер, дружини Ишмаэля, вернувся один! За його словами, він розстався з юнаків у струмка, пішовши по оленячому сліді. Ранком Эстер наполягла на тому, щоб її безтурботний чоловік відправився на пошуки зниклого сина. Эйзу знаходять у кущах, убитого пострілом у спину. Підозра падає на старого траппера.

Старий тим часом займається прямо протилежним – прагне повернути якщо не життя, то волю. З першої зустрічі сдружившийся з Полем Ховером, він довідається від того про таємничий «звірі», перевезеному сімейством скваттера. Така таємничість насторожує траппера, але до зустрічі з майором Дунканом Ункасом Мидлтоном особливо турбуватися було не про що, однак після… Довідавшись у майора про його зниклій відразу ж посла весілля дружині, старий швиденько зміркував, що до чого, він зрозумів, кого з особливими обережностями перевозить Ишмаэль Буш в окремому фургончике. І звичайно ж зайнявся бажанням допомогти Мидлтону, Тим більше що з’ясувалося: Дунканом майор названий на честь діда, а Ункасом – на честь могіканина, Швидконогого Оленя. Спогаду про ті незабутні дні зворушили старого до сліз. Так до того ж двоє серед нащадків давним – давно врятованої їм Аліси мають ім’я Натаниэль. І це вже – у його честь. Добра справа принесла добрі плоди – зло тепер здається особливо мерзенним. Натаниэль Бампо – так зненацька тут у глухомані до трапперу вернулося ім’я – всіма силами допомагає звільненню бранки. (Поль Ховер зумів – таки довідатися від своєї улюбленої Эллен, що Ишмаэль Буш із Эбирамом ховають не кого – небудь, а викрадену ними Інеї, дружину Мидлтона.) И в той час, поки сім’я скваттера розшукує зниклого Эйзу, Поль Ховер, майор і траппер звільняють ув’язнений. Однак сила на стороні Ишмаэля Буша, і визволителям, на жаль, доводиться бігти. Эллен, похитнувшись небагато між родинним боргом і почуттям, приєднується до втікачів.

Після безлічі пригод, пережитих разом зі шляхетним вождем, що подружився з ними, індіанців пауни – зі смертельними небезпеками, чудесними рятуваннями й прочим, майже обов’язковим для пригодницьких романів, збігом з, – визволителі разом з визволеної ними Інеї попадають – таки в руки скваттера. Той має намір вершити праведний суд по старозавітному принципі «око за око». Правда, присутність Твердого Серця – вождя Вовків – Пауни – змушує Ишмаэля бути по можливості об’єктивним. І з’ясовується, що все далеко не так просто, як представлялося скваттеру. У випадку з майором і Інеї взагалі неясно, хто кого повинен судити: скоріше – Мидлтон Буша. З Эллен – теж заплутано: дівчина не рабиня його й навіть не дочка, так, досить віддалена родичка. Залишається підозрюваний в убивстві Эйзы Натаниэль Бампо. Але траппер, вистежуючи викрадену Інеї, бачив навіч, що ж трапилося насправді. Виявляється, син Ишмаэля міцно посварився з дядьків; і Эбирам, думаючи, що вони одні, зрадницьким пострілом у спину вбив норовливого юнака. Мерзотник, захоплений врасплох, не знає, як виправдатися, і починає благати про пощаду. Ишмаэль Буш усамітнюється зі своєю дружиною. Эстер в’януло спробувала заступитися за брата, але чоловік їй нагадав, що коли вони думали, начебто вбивцею є старий траппер, те ніяких коливань не було – життя за життя. Смерть сина вимагає помсти! Звільнивши бранців і повісивши вбивцю, сімейство скваттера – отбившее коней у переможеного плем’я сиу – відправляється восвояси.

Недавно – що ховаються й преследуемые втікачі, потім – бранці сиу й, нарешті, – підсудні Ишмаэля Буша, друзі нарешті стають почесними гістьми великодушного вождя Вовків – Пауни, Твердого Серця. Але ненадовго – майор Ункас Мидлтон зі знайденою нарешті дружиною й бортник Поль Ховер з «видряпаною» нареченою поспішають вернутися у звичний мир: до рідного й друзям, до служби, обов’язкам, радостям і турботам «звичайних американців». Натаниэль Бампо, на диво молодих людей, залишається серед індіанців. На заході – а трапперу в цей час більше вісімдесятьох семи років – він не бажає «спокійної старості». До Бога ж – отовсюду одна дорога. Робити нема чого – майорові з Інеї й бортнику з Эллен доводиться вертатися без Натаниэля.

Наступною осінню Дункан Мидлтон і Поль Ховер з невеликим загоном американських солдатів відвідують селище Вовків – Пауни. Вони заздалегідь висилають гінця, але – проти всіх очікувань – ніхто не зустрічає їх Це насторожує майора, і в напрузі, із солдатами, що виготувалися до оборони, загін під’їжджає до житла Твердого Серця. Вождь відділяється від великої групи індіанців і тихо привітає гостей. Виявляється, Натаниэль Бампо при смерті – сторожкість переміняється сумом. Старий траппер сидить у кріслі, особою до заходу, поруч із опудалом Гектора – собака не пережив хазяїна. Він ще довідається що приїхали, говорить із ними, розпоряджається речами, що залишаються після себе, просить поховати його як християнина, зненацька встає на ноги й, скинувши голову, вимовляє одне тільки слово: «Тут!»

Більше в людських турботах Натаниэль Бампо вже не має потреби. І, здається, уместней усього попрощатися зі Звіробоєм, Соколиним Оком, Слідопитом, Шкіряною Панчохою й – нарешті – траппером словами старого індіанця: «Добрий, справедливий і мудрий воїн уже ступив на стежку, що приведе його в блаженні поля його народу! Коли Ваконда призвав його, він був готовий і негайно відгукнувся. Ступайте, діти мої, помнете справедливого вождя блідолицих і очищайте ваш власний слід від тернику!»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>