Потім кішка ще не раз ходила в палац із різними подношеними, але незабаром їй це знудило, і вона попросила хазяїна полнос – тью довіритися їй, пообіцявши, що в короткий час зробить його багатієм. І от одного чудового дня вона привела Константино на берег ріки до самого королівського палацу, роздягнула донага, зштовхнула у воду й закричала, що мессер Константино тоне. На лемент прибе – жали придворні, витяглися Константино з води, дали гарний одяг і відвели до короля. Йому кішка повідала історію про те, як її пан направлявся в палац із багатими дарунками, але разбойни – ки, прознавши про це, ограбували й ледве не вбили його. Король усіляко обласкав гостя й навіть видав за нього свою дочку Элизетту. Після свадь – би спорядили багатий караван із приданим і під надійною охороною відправили в будинок молодого
Будинку звичайно ж ніякого не було, але кішка все влаштувала й про усім подбала. Вона побігла впе – ред і кого не зустрічала по дорозі, усім під страхом смерті прика – зывала відповідати, що всі навколо належить мессеру Костянтині Щасливому. Досягши чудового замка й виявивши там мало – чисельний гарнізон, кішка сказала солдатам, що з мінути на міну – ту на них повинне напасти незліченне військо, і що життя вони можуть зберегти єдиним способом – назвати своїм паном мес – сера Костянтині
Так вони й зробили. Молоді зі зручністю располо – жилися в замку, теперішній власник якого, як незабаром стало відомо, помер на чужині, не залишивши потомства. Коли ж умер батько Элизетты, Константино, як зять покійного, по праву зайняв богемский престол. Багато ще казок і історій було розказано в палаці прекрас – ний Лукреции на острові Мурано за тринадцять карнавальних ночей. На результаті ж тринадцятої ночі над Венецією рознісся дзвін, що возвещал кінець карнавалу й початок Великого поста, призиваючи благочестивих християн залишити звеселяння заради молитви й покаяння