Короткий зміст Тупейный художник Лєсков Н. З

Оповідання цей автор чує від няньки свого молодшого брата Любові Онисимівни, у минулому красуні акторки орловського театру графа Каменського. На Трійцю вона водить автора на цвинтар, де в простої могили розповідає історію «тупейного художника» Аркадія. Аркадій – перукар і гримировщик – зачісує всіх кріпосних артисток графа. Сам він «людина з ідеями», інакше кажучи, художник, із себе красень, і навіть граф його любить, але містить у найбільшій строгості й нікому, крім нього, не дозволено користуватися послугами Аркадія. Граф дуже негарний «через своє повсякчасне зленье» і на всіх звірів відразу походить. Любов Онисимівна в тім же театрі співає в хорах, танцює й знає всі ролі в трагічних п’єсах. Аркадій і Любов Онисимівна люблять один одного, але побачення зовсім неможливі: завіт цнотливості, непорушний для акторок, може порушувати тільки сам граф. У цей час граф улаштовує подання на честь проїжджаючі через Орел государя. Акторка, що повинна грати «герцогиню де Бурблян», забиває ногу, і її роль одержує Любов Онисимівна. А на додачу камариновые серги від графа – подарунок «утішний і противний» – перший знак особливої честі бути возведенною в «одаліски» і доставленої на графську половину. Тим часом «фатальна й спокуслива справа» підкрадається й до Аркадія. До графа приїжджає із села брат, ще більш страшний і зарослий. Він викликає всіх цирульников і наказує їм підстригти себе на зразок брата, загрожуючи вбити кожного, хто його обріже. Але цирульники відповідають, що привести його в благовидний вид зможе лише Аркадій. Щоб обійти правило графа Каменського, його брат призиває до себе Аркашку нібито для того, щоб обстригти пуделі. Аркадій, незважаючи на погрозу пістолетів і перебуваючи в самому похмурому настрої через уготованного Любові Онисимівні, брата графа стриже. А Любові Онисимівні обіцяє неї відвезти. Під час спектаклю Каменський тримається люб’язно, що передвіщає грозу, а після спектаклю, коли Аркадій приходить зачесати Любові Онисимівні голову «у безневинний фасон, як на картинах позначено у святої Цецилії», його шість чоловік у дверей чекають, щоб відвести на «катівства» у потайные льоху, які підведені під всім будинком. Але Аркадій вистачає Любов Онисимівну, вибиває вікно, і вони біжать. Але за ними відряджають погоню, і кохані домовляються, що вмерти згодні, якщо не вдасться від погоні піти. А самі відправляються до священика, що «розпачливі весілля» вінчає. Але навіть піп боїться лютості графа й видає їх. Утікачів везуть назад, а «народ, де зустрінеться, усе розступається, – думають, може бути, весілля». По приїзду в Любов Онисимівни допытываются, скільки часу вони наодинці перебували. Аркадія терзають саме під «покойцем» Любові Онисимівни, що витримати цього не може й падає без почуттів. А в себе приходить на телячому дворі, куди неї направили по підозрі в божевіллі під нагляд баби Дросиды. Дросида частенько прикладається до «жахливого плакону», у якому «отрута для замбвения», але Любові Онисимівні його не дає. Вона ж повідомляє, що Аркадія граф віддає в солдати, але за те, що він пістолетів графова брата не побоявся, постачає його листом, щоб служив він у полкових сержантах і щоб відразу на війну був посланий. Любов Онисимівна оповіданню вірить і три роки щоночі в сні бачить, як Аркадій Ілліч бореться. До театру її через хворобу ніг уже не повертають, і вона робиться такий же «пестядникою», як Дросида. Один раз до неї у вікно попадає камінь, загорнений у папірець від Аркадія. Він пише, що повернувся, одержав офіцерський чин і всі гроші, які є, віднесе до графа із проханням про викуп Любові Онисимівни й у надії з нею обвінчатися. Любов всю ніч Богові молиться, тому як боїться, що, хоча Аркадій тепер офіцер, граф його знову бити буде. А ранком довідається, що постоялий двірник уночі обкрав і зарізав офіцера. Як тільки Любов Онисимівна це чує, то відразу «бряк з ніг геть». На похорони приїжджає сам губернатор і називає Аркадія «болярином». А Любов Онисимівна надовго пристращається до «плакончику», і вже на пам’яті автора прикладається до нього по ночах. Автор зізнається, що більше жахливих і надривних душу поминок він у все життя не видывал.

Додав:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>