Короткий зміст Уявний хворого Мольер Ж. – Б – Часть 1

Уявний хворий

Після довгих підрахунків і перевірок записів Арган зрозумів нарешті, отчого останнім часом так погіршилося його самопочуття: як з’ясувалося, у цьому місяці він прийняв вісім видів ліків і зробив дванадцять промывательных упорскувань, тоді як минулого місяця було цілих дванадцять видів ліків і двадцять клістирів. Це обставина він вирішив неодмінно зробити зауваження пользовавшему його докторові Пургону. Так адже й умерти недовго.

Домашні Аргана по – різному ставилися до його одержимості власним здоров’ям: друга дружина, Белина, у всім потурала докторам у переконанні, що їхнього зілля скоріше всяких хвороб зведуть муженька в могилу; дочка, Анжеліка, може бути, і не схвалювала батьківської манії, але, як те пропонував їй дочірній борг і повага до батька, скромно помовчувала; зате служниця Туанета вкрай розперезалася – паплюжила докторів і нахально відмовлялася вивчати вміст хазяйського нічного горщика на предмет жовчі, що спливла під дією ліків.

Та ж Туанета була єдиної, кому Анжеліка відкрилася в її почутті, що охопило, до юнака Клеанту. З ним вона бачилася всього один раз – у театрі, але й за це коротке побачення парубок встиг зачарувати дівчину. Мало того, що Клеант був досить гарний собою, він ще й відгородив Анжеліку, не будучи тоді знайомим з нею, від брутальності нешанобливого кавалера.

Яке ж було здивування Анжеліки, коли батько заговорив з нею про одруження – з перших його слів вона вирішила, що до неї посватався Клеант. Але Арган незабаром розчарував дочку: він мав на увазі аж ніяк не Клеанта, а набагато більше підходящого, з його погляду, нареченого – племінника доктори Пургона й сина його шурина, доктори Диафуаруса, Тому Диафуаруса, що сам був без п’яти мінут доктор. У Диафуарусе – Молодшому як у зяті він бачив купу достоїнств: по – перше, у родині буде свій лікар, що позбавить від витрат на докторів; по – друге, Тома – єдиний спадкоємець і свого батька, і дядька Пургона.

Анжеліка, хоч і була в жаху, зі скромності не вимовила ні слова, зате все, що треба, Арган вислухав від Туанеты. Але служниця тільки понапрасну трясла повітря – Арган твердо стояв на своєму.

Неугодний шлюб Анжеліки був і Белине, але на те в неї були свої міркування: вона не бажала ділитися спадщиною Аргана з пасербицею й тому всіма силами намагалася спровадити її в монастир. Так що свою долю Анжеліка повністю довірила Туанете, що охоче погодилася допомагати дівчині. Першою справою їй стояло сповістити Клеанта про те, що Анжеліку сватають за інший. Посланцем вона обрала давно й безнадійно закоханого в неї старого лихваря Полішинеля.

Хід сп’яненого любов’ю Полішинеля по вулиці, приведшее до забавного інциденту з поліцією, склало зміст першої інтермедії з піснями й танцями.

Клеант не змусив себе чекати й незабаром з’явився в будинок Аргана, але не як закоханий юнак, що бажає просити руки Анжеліки, а в ролі тимчасового вчителя співу – справжній учитель Анжеліки, друг Клеанта, нібито змушений був терміново виїхати в село. Арган погодився на заміну, але наполіг, щоб заняття проходили тільки в його присутності.

Не встиг, однак, початися урок, як Аргану доповіли про прихід Диафуаруса – Батька й Диафуаруса – сына, Майбутній зять зробив велике враження на хазяїна будинку многоученой привітальною мовою. Потім, щоправда, він прийняв Анжеліку за дружину Аргана й заговорив з нею як з майбутньою тещею, але, коли непорозуміння прояснилося, Тома Диафуарус зробив їй пропозиція у вираженнях, що захопили вдячних слухачів – тут була й статуя Мемнона з її гармонійними звуками, і геліотропи, і вівтар принадностей… У подарунок нареченій Тома підніс свій трактат проти послідовників шкідливої теорії кровообігу, а в якості першої спільної розваги запросив Анжеліку днями відвідати розкриття жіночого трупа.

Цілком удоволений достоїнствами нареченого, Арган побажав, щоб і дочка його показала себе. Присутність учителя співу довелося отут як не можна більш кстати, і батько велів Анжеліці проспівати що – небудь для розваги суспільства. Клеант простягнув їй ноти й сказав, що в нього саме є начерк нової опери – так, дріб’язкова імпровізація. Звертаючись як би до всім, а насправді тільки до коханої, він у буколічному ключі – підмінивши себе пастушком, а її пастушкою й помістивши обох у відповідний антураж – переказав коротку історію їх з Анжелікою любові, що нібито служила сюжетом твору. Кінчалася ця розповідь появою пастушка в будинку пастушки, де він заставав невартого суперника, якому благоволив її батько; тепер або ніколи, незважаючи на присутність батька, закохані повинні були порозумітися. Клеант і Анжеліка запекли й у зворушливих імпровізованих куплетах зізналися один одному в любові й заприсягли у вірності до труни.

Закохані співали дуетом, поки Арган не відчув, що відбувається щось непристойне, хоча, що саме, він і не зрозумів. Велівши їм зупинитися, він відразу перейшов до справи – запропонував Анжеліці подати руку Томі Диафуарусу й назвати його своїм чоловіком, однак Анжеліка, до того не сміла суперечити батькові, відмовилася навідріз. Поважні Диафуарусы ні із чим вийшли, спробувавши й при поганій грі зберегти гарну професійну міну.

Арган і без того був поза собою, а отут ще Белина застала в кімнаті Анжеліки Клеанта, що побачивши її кинувся навтіки. Так що, коли до нього з’явився його брат Беральд і почав розмову про те, що в нього на прикметі є гарний наречений для дочки, Арган ні про що такому й чути не хотів. Але Беральд припас для брата ліки від надмірної похмурості – подання трупи циган, що повинне були подіяти вуж не гірше Пургоновых клістирів.

Танцю циганів і їхньої пісні про любов, молодість, весну й радості життя виявили собою другу інтермедію, що розважає глядачів у перерві між діями.

У бесіді з Арганом Беральд намагався апелювати до розуму брата, але безуспішно: той був твердий у впевненості, що зятем його повинен стати тільки лікар, і ніхто крім, а за кого хоче заміж Анжеліка – справа десяте. Але невже, дивувався Беральд, Арган при своєму залізному здоров’ї все життя збирається возитися з докторами й аптекарями? У відмінній міцності здоров’я Аргана сумнівів, на думку Беральда, бути не могло хоча б тому, що все море прийнятих їм зіль дотепер не вморило його.

Розмова поступово перейшла на тему медицини, як такий, і самого її права на існування. Беральд затверджував, що всі лікарі – хоча вони здебільшого люди добре утворені в області гуманітарних наук, що володіють латинню й грецьким – або шарлатани, що спритно спустошують гаманці довірливих хворих, або ремісники, що наївно вірять у заклинання шарлатанів, але теж витягають із цього вигоду. Пристрій людського організму настільки тонко, складно й повно таємниць, свято охоронюваних природою, що проникнути в нього неможливо. Тільки сама природа здатна перемогти хворобу, за умови, звичайно, що їй не перешкодять доктори.

Як не бився Беральд, брат його на смерть стояв на своєму. Останнім відомим Беральду засобом здолати сліпу віру в докторів було як – небудь зводити Аргана на одну з комедій Мольера, у яких так здорово дістається представникам медичної лженауки. Але Арган про Мольере чути не хотів і пророкував йому, кинутому лікарями напризволяще, страшну кончину.

Ця высоконаучная полеміка була перервана появою аптекаря Флерана із клістиром, власноручно й з любов’ю приготовленим доктором Пургоном за всіма правилами науки. Незважаючи на протести Аргана, аптекар був вигнаний Беральдом ладь. ідучи, він обіцяв поскаржитися самому Пургону й обіцянку своє стримав – через небагато часу після його відходу до Аргану ввірвався ображений до глибини душі доктор Пургон. Багато чого він побачив у цьому житті, але щоб так цинічно відкидали його клістир… Пургон оголосив, що не бажає відтепер мати ніяких справ з Арганом, що без його піклування, безсумнівно, через кілька днів прийде в стан повної невиліковності, а ще через трохи – віддасть кінці від брадипепсии, апепсії, диспепсії, лиентерии й т.д.

Коштувало, однак, одному докторові назавжди распрощаться з Арганом, як у його порога з’явився інший, правда підозріло схожий на служницю Туанету. Він з ходу відрекомендувався неперевершеним мандрівним лікарем, якого аж ніяк не цікавлять банальні випадки, – йому подавай гарну водяночку, плевритик із запаленням легенів, у найгіршому разі чуму. Такий знаменитий хворий, як Арган, просто не міг не залучити його уваги. Новий доктор миттю визнав Пургона шарлатаном, зробив прямо протилежні Пургоновым приписання й з тим вийшов.

На цьому медична тема була вичерпана, і між братами відновила розмова про заміжжя Анжеліки. За доктора або в монастир – третього не дано, наполягав Арган. Думка про визначення дочки в монастир, зовсім очевидно з недобрим наміром, нав’язувала чоловікові Белина, але Арган відмовлявся вірити в те, що в неї, найближчого йому людини, може з’явитися якийсь недобрий намір. Тоді Туанета запропонувала влаштувати невеликий розіграш, що повинен був виявити щиру особу Белины. Арган погодився й прикинувся мертвим.

Белина непристойно зраділа кончині чоловіка – тепер – те нарешті вона могла розпоряджатися всіма його грошима! Анжеліка ж, а вслід а їй і Клеант, побачивши Аргана мертвим, щиро вбивалися й навіть хотіли відмовитися від думки про одруження. Воскресши – до жаху Белины й радості Анжеліки із Клеантом, – Арган дав згоду на шлюб дочки… але з умовою, що Клеант вивчиться на доктора.

Беральд, однак, висловив більше здорову ідею: чому б на доктора не вивчитися самому Аргану. А що до того, що в його віці знання чи навряд полізуть у голову – це дрібниці, ніяких знань і не потрібно. Варто надягти докторську мантію й шапочку, як запросто почнеш міркувати про хвороби, і притім – по – латинському.

Завдяки щасливому випадку поблизу виявилися знайомі Беральду актори, які й виконали останню інтермедію – блазнівськими, присмаченими танцями й музикою, церемонію присвяти вдоктора.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>