Короткий зміст Золоте теля Ильф И., Петров Е – Часть 1

Кінець весни або початок літа 1930 р. У кабінет арбатовского предисполкома входить громадянин, що видає себе за сина лейтенанта Шмидта й нужденний із цієї причини в грошовій допомозі.

Це Остап Бендер, урятований хірургом від смерті після того, як Киця Воробьянинов, герой роману «Дванадцять стільців», полоснув його по горлу бритвою.

Одержавши небагато грошей і талони на харчування, Бендер бачить, що в кабінет входить ще один парубок, що також представляється сином лейтенанта Шмидта. Лоскітлива ситуація дозволяється тим, що «брати» довідаються один одного. Вийшовши на ґанок, вони бачать, що до будинку наближається ще один «син лейтенанта Шмидта» – Паниковский, літній уже громадянин у солом’яному капелюсі, коротких штанях і із золотим зубом у роті. Паниковского з ганьбою викидають у пил. Як з’ясовується, за справу, тому що ще за два роки до того всі «сини лейтенанта Шмидта» розділили на Сухаревке всю країну на експлуатаційні ділянки, і Паниковский просто вторгся на чужу територію.

Остап Бендер розповідає своєму «молочному братові» Шурі Балаганову про мрію: взяти разом п’ятсот тисяч на блюдечку з голубой каемочкой і виїхати в Ріо – де – Жанейро. «Раз у країні бродять якісь грошові знаки, те повинні ж бути люди, у яких їх багато». Балаганів називає ім’я підпільного радянського мільйонера, що живе в місті Черноморске, – Корейко. Познайомившись із Адамом Козлевичем, власником єдиного в Арбатове автомобіля марки « лорен – дитріх», перейменованого Бендером в « Антилопу – Гну», молоді люди беруть його із собою, а по дорозі підбирають Паниковского, що украв гусака й рятується від переслідувачів.

Мандрівники попадають на трасу автопробігу, де їх приймають за учасників і врочисто зустрічають як головну машину. У місті Удоеве, що відстоїть від Черноморска на тисячу кілометрів, їх чекає обід і мітинг. Із застряглим на путівці двох американців Бендер бере двісті рублів за рецепт самогону, що вони шукають по селах. Тільки в Лучанске самозванців викриває телеграма, що прийшла туди, що вимагає затримати шахраїв. Незабаром їх обганяє колона учасників автопробігу.

У найближчому містечку зелена « Антилопа – Гну», що перебуває в розшуку, перефарбовується в яєчно – жовтий колір. Там же Остап Бендер обіцяє зцілити страждаючого від радянських снів монархіста Хворобьева, позбавивши його, по Фрейдові, від першоджерела хвороби – радянської влади.

Таємний мільйонер Олександр Іванович Корейко був ничтожнейшим служащим фінансово – рахункового відділу якоїсь установи за назвою «Геркулес». Ніхто не підозрював, що в нього, що одержує сорок шість рублів на місяць, є в камері схову на вокзалі валізка з десятьома мільйонами рублів у валюті й радянських грошових знаках.

З деяких пор він почуває за собою чиясь пильна увага. Те жебрак із золотим зубом нахально переслідує його, бурмочучи: «Дай мільйон, дай мільйон!» Те надсилають божевільні телеграми, то книжку про американських мільйонерів. Столуючись у ребусника старого Синицкого, Корейко сумирно закоханий у його внучку Зосю. Один раз, гуляючи з нею пізно ввечері, він піддається нападу Паниковского й Балаганова, що викрадає в нього залізну коробочку з десятьома тисячами рублів.

Через день, напнувши міліцейський кашкет з гербом міста Києва, Бендер відправляється до Корейко, щоб віддати йому коробці із грошима, але той відмовляється неї прийняти, говорячи, що ніхто його не грабував та й грошей таких йому нівідкіля було взяти.

Бендер переїжджає по газетному оголошенню в одну із двох кімнат Васисуалия Лоханкина, від якого дружина Варвара пішла до інженера Птибурдукову. Через склоки й скандали мешканців цієї комунальної квартири її кликали «Вороньей слобідкою». Коли в ній з’являється вперше Остап Бендер, на кухні саме порють різками Лоханкина за те, що він не гасить за собою світло у вбиральні.

Великий комбінатор Бендер відкриває на украдені в Корейко десять тисяч контору по заготівлі рогів і копит. Формальним главою установи стає Фукс, робота якого полягає в тім, що при будь – якому режимі він сидить за чужі банкрутства. З’ясовуючи походження багатства Корейко, Бендер допитує бухгалтера Берлагу й інших керівників «Геркулеса». Він їздить по місцях діяльності Корейко й зрештою становить докладний його життєпис, що хоче продати йому ж за мільйон.

Не довіряючи командорові, Паниковский з Балагановым проникають на квартиру Корейко й крадуть у нього більші чорні гирі, думаючи, що вони із золота. Шофери « Антилопи – Гну» Козлевича охмуряют ксьондзи, і потрібне втручання Бендера й диспут із ксьондзами, щоб Козлевич разом з машиною повернувся в «Рогу й копита».

Бендер закінчує обвинувальний висновок в «справі Корейко». Він розкрив і викрадення їм поїзда із продовольством, і створення липових артілей, і погублену електростанцію, і спекуляцію валютою й хутрами, і установа дутих акціонерних товариств. Непомітний конторник Корейко був і фактичним главою «Геркулеса», через який выкачивал величезні суми.

Всю ніч Остап Бендер обвинувачує Корейко. Наступає ранок, і вони відправляються вдвох на вокзал, де лежить валізка з мільйонами, щоб віддати Бендеру один з них. У цей час у місті починається навчальна протихімічна тривога. Корейко, надягши раптом протигаз, стає нерозрізнений у юрбі йому подібних. Бендера, незважаючи на опір, відносять на носилках у газосховище, де він, до речі, знайомиться із Зосей Синицкой, коханою дівчиною підпільного мільйонера.

Отже, Корейко зник у невідомому напрямку. В «Рогу й копита» приїжджає ревізія й відвозить Фуксу у в’язницю. Уночі згоряє «Вороняччя слобідка», де живуть компаньйони: мешканці, крім Лоханкина й баби, що не вірить ні в електрику, ні в страховку, застрахували своє майно й самі підпалили житло. Від десяти тисяч, украдених у Корейко, практично нічого не залишається. На останні гроші Бендер купує великий букет троянд і посилає його Зосе. Одержавши триста рублів за тільки що написаний і вже загублений на кінофабриці сценарій «Шия», Бендер купує подарунки своїм товаришам і із шиком доглядає за Зосей. Зненацька вона говорить Остапові, що одержала листа від Корейко з будівництва Східної Магістралі, де він працює в Північному укладальному містечку. Спільники терміново виїжджають по новій адресі Олександра Івановича Корейко на своїй « Антилопі – Гну». На проселочной дорозі машина розвалюється. Вони йдуть пішки. У найближчому селі Бендер бере п’ятнадцять рублів під вечірній спектакль, що вони дадуть самотужки, але Паниковский викрадає тут гусака, і доводиться всім рятуватися втечею. Паниковский не витримує тягот шляху й умирає. На маленькій залізничній станції Балаганів і Козлевич відмовляються випливати за своїм командором. На Східну Магістраль до місця змички двох рейкових шляхів іде спеціальний літерний поїзд для членів уряду, ударників, радянських і закордонних журналістів. У ньому виявляється й Остап Бендер. Супутники приймають його за провінційного кореспондента, що наздогнав поїзд на аероплані, підгодовують домашньою провізією. Бендер розповідає притчу про Вічного Жида, що гуляв по Ріо – де – Жанейро в білих штанях, а після переходу з контрабандою румунської границі порубаному петлюрівцями. У безгрішшя він також продає одному з журналістів посібник для твору статей, фейлетонів і віршів до знаменних випадків. Нарешті на святкуванні змички залізниці в Ключі, Що Гримить, Бендер знаходить підпільного мільйонера. Корейко змушений віддати йому мільйон і в обмін спалює в грубці досьє на себе. Повернення в Москву утруднено відсутністю квитка на літерний поїзд і спецрейс літака. Доводиться, купивши верблюдів, добиратися на них через пустелю. Найближче середньоазіатське місто в оазисі, куди попадають Бендер з Корейко, уже перебудований на соціалістичних початках. За місяць дороги Бендеру не вдалося потрапити в жодний готель, ні в театр, не купити одяг, крім як у комісійному магазині. У Радянській країні всі вирішують не гроші, а броня й розподіл. Бендеру, маючи мільйон, доводиться видавати себе за інженера, диригента й навіть знову за сина лейтенанта Шмидта. У Москві на Рязанському вокзалі він зустрічає Балаганова й дає йому «для повного щастя» п’ятдесят тисяч. Але в переповненому трамваї на Калачевке Балаганів машинально краде копійчану дамську сумочку, і на очах Бендера його волокут у міліцію. Ні будинок купити, ні навіть поговорити з індійським філософом про сенс життя окремий індивід поза радянським колективом не має можливості. Згадавши про Зосе, Бендер їде на поїзді в Черноморск. Увечері його попутники в купі говорять про одержання мільйонних спадщин, ранком – про мільйони тонн чавуну. Бендер показує студентам, з якими подружився, свій мільйон, після чого дружба кінчається й студенти розбігаються. Навіть новий автомобіль Козлевичу Остап Бендер не може купити. Він не знає, що йому робити із грошима – втратити? відправити наркомові фінансів? Зося вийшла заміж за парубка на прізвище Фемиди. «Рогу й копита», придумані Бендером, розгорнулися у велике держпідприємство. 33 – літньому, що перебуває у віці Христа, Бендеру немає місця на Радянській землі. Березневою ніччю 1931 р. він переходить румунську границю. На ньому подвійна шуба, безліч валюти й коштовностей, у тому числі рідкий орден Золотого Руна, що він називає Золотим Телям. Але румунські прикордонники грабують Бендера до нитки. Випадково в нього залишається тільки орден. Доводиться вертатися на радянський берег. Монте – кристо з Остапа не вийшло. Залишається перекваліфікуватися вуправдомы.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>