Короткий зміст “Золотого осла” – Антична література

Луций – головний герой і оповідач роману. Утворений, гарного походження парубок, родом з Коринфа, Л. приїжджає по справах у Фессалію – область у Греції, відому чаклунством. Незважаючи на безліч розповідей про жертв магії, вона хоче проникнути в її таємниці. Л. заводить у будинку, де оселився, роман зі служницею Фотидой, довідається від її, що її господарка – справжня чаклунка, і благає дати йому мазь, за допомогою якої господарка перетворюється в птаха. Фотида плутає зілля, і Л. перетворюється в осла. Його пригоди в ослиному виді являють собою черзі мучень (його б’ють, підпалюють, хочуть каструвати, розпороти черево й т.д.); він попадає в самі різні місця (лігвище розбійників, на млин, у пекарню), спостерігає самих різних людей – розбійників, пастухів, розпусних жерців сірійської богині, покараних роботою на млині рабів, бідного городника й т. д.

Останнє випробування, що має бути Л., – під час ігор у Коринфі привселюдно сполучитися з огидною злочинницею; Л. соромно стати предметом непристойної цікавості, він не хоче доторкатися до цієї жінки, і йому страшно вмерти (раптом під час любовних обіймів на них напустять хижого звіра). Відраза до цікавості, хтивості й бажання врятуватися від смерті викликані конкретною ситуацією, але одночасно (в алегоричному плані роману) є тими самими почуттями, які приводять людини до релігійного порятунку. Л. є сама Изида й пояснює, як під час свята в її честь знайти троянд (з’ївши які він знайде людський вигляд) – їх буде нести жрець, якого вона попередить про Л., з’явившись у сні. На подяку за порятунок Л. повинен весь залишок життя присвятити Изиде. Л. знову робиться людиною, проходить присвята в таїнства Изиды, потім і Озириса. Жрець Изиды пояснює йому зміст того, що з ним трапилося: ставши «рабом сластолюбства (завівши роман з Фотидой), ти одержав фатальну відплату за нещасну свою цікавість (бажання дізнатися таємниці чаклунства)». Перетворившись в осла, він потрапив у сферу дії «сліпої» і «лютої Долі», згубної випадковості; перейшовши під заступництво Изиды, він переходить до «видючої Долі».

Психея – персонаж вставної казки в романі Апулея «Метаморфози». Цю казку розповідає баба розбійниця дівчині, що потрапила в полон до зграї, Хариті. П. (букв, «душу»), молодша із трьох царівен, так прекрасна, що їй починають поклонятися як новій Венері. Справжня Венера ображена й просить свого сина, Амуру, помститися за неї: нехай П. закохається в самого вбогих і жалюгідного з людей (натяк на один із платоновских описів Еросу (Амуру) в «Бенкеті»). Батько П. у цей час одержує від Аполлона веління відносне П.: він повинен поставити її на високий обрив, звідки неї візьме в дружин жахлива крилата істота, якого бояться навіть боги (традиційно в античній поезії опис влади Амура – Еросу). Плачучим батькам П. говорить, що треба було плакати, коли неї назвали Венерою, а зараз уже пізно. З вершини скелі її несе Зефір і опускає на квітучий луг. Вона попадає в порожній палац, уночі приходить невидимий їй чоловік (Амур); П. жалує сестер, які вважають її загиблої, і просить Амуру перенести їх у палац. Вона зізнається сестрам, що жодного разу не бачила свого чоловіка, ті їй заздрять і тому запевняють, що її чоловік – чудовисько, якого вона повинна вбити. П. бере лампу й бритву, але, підступивши до ложа, бачить прекрасне божество. Вона не може наситити свою цікавість, розглядаючи його; гаряче масло з лампи капає на сплячого Амуру – той прокидається, докоряє її за порушення обіцянок і зникає

Венера нарешті довідається, що син її обдурив і закохався в суперницю, замість того щоб покарати: вона замикає Амуру, а П. наказує знайти. Її ловлять, приводять до Венери, що жорстоко її карає, а потім дає П. завдання: розібрати купу гороху, пшона й т.д. (їй допомагає мураха); принести вовна скажених золотих овець (їй допомагає тростина); принести з підземної ріки Стикс води (їй допомагає орел). Останнє завдання – принести в баночці «небагато краси» богині загробного миру Прозерпины. У розпачі П. хоче стрибнути з високої вежі, але вежа дає їй рада, як виконати доручення, і карає в жодному разі баночку не відкривати. По дорозі назад П. її відкриває – звідти вилітає сон, вона засипає сном мертвих, але неї рятує Амур і знову докоряє за цікавість. Амур просить Юпітера дозволити йому шлюб з П. – той погоджується. П. приймають у число безсмертних, і вона народжує Амуру дочка – Насолода

Сюжет цієї казки належить до числа розповсюджених фольклорних схем (красуня виходить заміж за мниме чудовиська, не має права його бачити, порушує заборона, чоловік зникає, вона його шукає), але в античній Літературі засвідчений тільки в Апулея. Це самий довгий із вставних розповідей, поміщений у самій середині книги. Його основні мотиви явно пов’язані з історією Луция: незаконна цікавість – випробування – порятунок. Уже в античності цю казку розуміли як алегорію, тлумачачи її по – різному (наприклад, три сестри – це плоть, розум і душа й т.д.).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>