Майстерність художніх деталей у розповідях Чехова – Чехов Антон

Після смерті Чехова Л. Н.Толстой сказав: “Достоїнство його творчості те, що воно зрозуміло й споріднене не тільки всякому росіянинові, але й усякій людині взагалі. А це головне”. Дійсно, предмет дослідження Чехова (так само як і Толстого й Достоєвського) став внутрішній мир людини. Але художні методи, художні прийоми, які використовували у своїй творчості письменники, різні

Чехов по праву вважається майстром короткої розповіді, новели – мініатюри. Протягом довгого років роботи в гумористичних журналах Чехову довелося вигострювати майстерність оповідача: у невеликий обсяг

Втискувати максимум змісту. У маленькій розповіді неможливі великі описи, внутрішні монологи, тому й виступає на перший план художня деталь. Саме деталі несуть у Чехова величезне значеннєве навантаження

Давайте подивимося, як буквально одна фраза може сказати все про людину. Згадаємо маленьку гумористичну розповідь “Смерть чиновника”, головний герой якого багатьма своїми рисами нагадує нам Акакия Акакиевича Башмачкина. У театрі, випадково пчихнувши, чиновник Черв’яків обляпав лисину генерала Бризжалова. Це обставина так уразила Червякова, що він постійно ходить і вибачається перед Бризжаловым. Бризжалов, людина не злий, спочатку прихильно приймає вибачення Червякова, але наприкінці, доведений до несамовитості його настирливістю, виганяє його геть. Черв’яків, не розуміючи, чому Бризжалов так роздратований, думає, що його кар’єрі кінець, приходить додому й умирає. В останній фразі дане практично пояснення всьому: “Прийдя машинально додому, не знімаючи віцмундира, він ліг на диван і … помер”. Герой умирає, не знявши віцмундира, ця чиновницька уніформа начебто приросла до нього. Страх перед вищестоящим чином убив людини

Ганна Сергіївна, героїня розповіді “Дама із собачкою”, приїхала в Ялту, будучи не в змозі більше переносити обстановку свого будинку й суспільства чоловіка, людини, який вона не любила й не поважала. У певному змісті вона була підготовлена до роману з Гуровим, якого вона сприймала як людини з іншого, кращого життя. Символом того задушливого миру, звідки вона намагається бігти, у розповіді є лорнетка: перед тим, як полюбити Гурова, Ганна Сергіївна втрачає неї, тобто цей початок спроби “втечі”. Пізніше в театрі міста С. Гуров побачив її знову з “вульгарною лорнеткою” у руках – спроба “втечі” не вдалася

Беликов, “людина у футлярі”, на противагу Ганні Сергіївні, не намагається якось змінити плин свого життя, різноманітити її, тому що в будь – якому різноманітті, у дозволі собі чогось нового приховувала для нього життя невизначеність і викликала непереборне прагнення оточити себе “оболонкою”, “футляром”, щоб захиститися. Звідси й чохли й футлярчики, у які були впаковані всі його речі. Беликов все життя чогось побоювався, його пугала саме життя, тому – те після його смерті його особа прийняла простої, приємне, навіть веселе вираження: він потрапив у футляр, з якого не треба ніколи виходити

У розповіді “Душечка” Чехов, описуючи життя Оленьки Племянниковой, у декількох місцях повторює, що жили вона добре й щасливо. Ця деталь наводить на думку, що насправді життя “душечки” не здавалася авторові настільки вуж гідної замилування й наслідування. “Душечка” не має ні власних бажань, ні думок. В останній частині розповіді, що оповідає про відношення “душечки” до Сашка, синові ветеринара, Чехов уже не пише, що жила вона добре й щасливо, маючи, може бути, у виді те, що нарешті його знайшла?

Оленька Племянникова в чомусь схожа з Ольгою Іванівною, героїнею розповіді “Стрибуха”. В Ольги Іванівни та ж залежність від чужої думки. Але якщо “душечка” не була надто вибаглива у своїх знайомствах, то для Ольги Іванівни цінність представляли тільки знаменитості та інші незвичайні люди, до яких вона зараховувала й себе

У більших творах Чехова, як і в розповідях, немає ні однієї “зайвої” деталі. Наприклад, у п’єсі “Три сестри” Наташа вперше з’являється на сцені в червоному платті із зеленим паском – деталь, що говорить про повну відсутність смаку, що говорить про щиросердечні якості героїні більше, ніж розгорнута характеристика. Чехів уважає, що якщо в п’єсі в першій дії на сцені висить рушниці, то наприкінці воно повинне обов’язково вистрілити. Так, використання деталі важливо й в “Вишневому саду”. Згадаємо “вельмишановну шафу”, звук струни, що лопнула, саме перед продажем вишневого саду, стукіт сокир наприкінці п’єси. Всі вони несуть обов’язкове значеннєве навантаження й важливі для розкриття як характерів персонажів, так і для самої дії п’єси

До кінця підходить XX століття. Людство готується зустріти третє тисячоріччя. Але Чехов залишається для нас одним із самих безперечних художніх і моральних авторитетів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>