«Максим Максимыч… і не підозрює, як глибока й багата його натура, як високий і шляхетний він…» – Лермонтов Михайло

Коли ми говоримо про яку – небудь діючу особу добутку, ми далеко не завжди маємо можливість назвати його героєм свого часу. Хоч він і живе, і діє в певний тимчасовий проміжок. Хоч і наділений певними рисами представника тої або іншої соціально – економічної формації, професії, нарешті.

Хоч і є з усіх боків позитивним, чи ледве не ідеальним. Для нас, у цьому випадку, важливо інше. Є люди, характери, учинки яких стали судьбоносными для своєї епохи, відбиваючи, може, незвичні ще її риси. Вони не завжди можуть налагодити власне життя (точніше, не можуть неї налагодити), але символізують собою нову епоху в житті країни. Вони як би несуть у собі щось змінене в генетичній інформації покоління. Саме в порівнянні з ним знаходять своє місце в добутку й у нашім світогляді інші герої. Найчастіше просто служать тлом для них

Давайте звернемося до конкретного приклада. Штабс – капітан Максим Максимович – герой повести «Бэла» і маленького фрагмента, названого його ім’ям, – відразу викликає симпатію читача. Він відразу подобається й своєму випадковому супутнику по кавказьких дорогах, у якому ми довідаємося автора. Людина добрий, чималий, чесний, Максим Максимович нікому не робить поганого, він всім безкорисливо допомагає

Вірний служака, він сумлінно виконує свої обов’язки головного в міцності, причому прекрасно володіє ситуацією. Наприклад, міцність – дійсно оплот російської армії серед войовничих племен горців, за її стінами, під охороною вартових – його царство. Але є в нього економічні, господарські зв’язки й із зовнішнім миром – він містить із місцевим населенням угоди на по ставку баранів, його запрошують на аульні свята. Штабс – капітан не жадає від молодого офіцера, щоб той тримався підкреслено – офіційно, але він так уміє розмовляти з підлеглими й навіть із горцями, що його слухають, виконуючи наказ із першого слова

Дуже людяний, Максим Максимович щиро привязывается до тих, кому потрібно увага, потрібна допомога. Саме завдяки йому Бэла була оточена турботою, мала порадника й захисника. Максим Максимович робив все можливе, щоб скрасити дні Бэлы, коли Печорин охолонув до неї, він утішав її в останні мінути, а потім щиро намагався підтримати Печорина.

Може бути, деяка наївність штабс – капітана є причиною того, що він уважає Печорина щирою й відвертою людиною, чекає, що той зрадіє їхній зустрічі. Тим більше, що сам Максим Максимович радий настільки, що вперше в житті з радощів порушує службовий борг! Максим Максимович навіть не підозрює про існування різних емоційних станів, різних типів людської натури. Тому – Те й сприймає холодність і байдужість Печорина як особисту образу. Можна, звичайно, сказати, що така простота й наївність не є недоліком, але й без того в Максима Максимовича досить достоїнств

Але думаючи про людей, про дріб’язки й подробиці життя, штабс – капітан ніколи не піднімається до узагальнення, до філософського визначення відносин людини й суспільства. Він вірно (і сліпо!) виконує свій борг, він неколебимое й міцна ланка великого ланцюга порядку в Російській імперії. Такі не бунтують – такі тримають бунтівників під арештом, щоправда, добре до них ставлячись і виконуючи дріб’язкові прохання. Йому не треба нічого міняти в цьому світі, він ніколи не дозволить собі задуматися над правомірністю того або іншого державного указу

Недарма ж саме на цього героя звернув увагу імператор Микола I, пропонуючи вивести його, а не Печорина, на перший план – героєм часу

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>