Мій улюблений вид спорту – футбол – твору по російській мові

Я не відношу себе до футбольних фанатів, які влаштовують бійки зі стражами порядку, трощать вітрини магазинів у дні програшу улюблених команд. Екстремізм – не моя стихія. Футбол я люблю із самого дитинства, як дуже гідне заняття у вільне від навчання час. Футбол – це постійний рух, футбол – це відмінна школа розвитку уваги, сили й спритності

Уперше в житті я зіграв у футбол, ще не знаючи жодного правила цієї гри, на піщаному пляжі на балтійському морі, коли мені було всього лише 6 років. Азарт старших гравців передався мені, напевно, на все життя

Тепер я не пропускаю жодного футбольного матчу, які показують по телевізорі. Завдяки моєму комп’ютеру, підключеному до Інтернету, їсти можливість дивитися закордонні ігри по футболі

Зовсім недавно подивився цікавий кінофільм «Смертельний матч», знятий по книзі «Тривожні хмари», про сміливих українських футболістів, які в 1942 році, в окупованому німцями Києві, перемогли загарбників у спортивному двобої й були за це страчен.о

Мій дід, у якого збереглося багато фотографій перших радянських футболістів, вирізки газетних статей з «Правди», «Звісток», «Радянського спорту», розповідав, що в середині ХХ століття футбол у нашій країні користувався всенародною любов’ю, а знамениті футболісти прирівнювалися до героїв. Таке був час епохи війни двох протилежних ідеологій: капіталістичної й соціалістичної. А наші футболісти відстоювали спортивну честь своєї країни далеко за її межами. І дуже часто перемагали команди своїх політичних ворогів

Канал «Культура» час від часу показує фільм «Воротар». Він наївний у порівнянні із сучасними серіалами й кінострічками, але в ньому є дуже запальна пісня, що призивала багато поколінь наших співгромадян до пильності й до готовності захищати свою Батьківщину:

«…Вартовим ти поставлений у воріт,

Ти, представ, що за тобою,

Смуга прикордонна йде…»

Гра у футбол – для сміливих і сильних духом людей, для тих, хто вірить у перемогу й не падає духом після програшу. Футбол – гарна спортивна гра, у яку заради заняття фізкультурою повинні грати всі мої ровесники. Але вони, на жаль, весь вільний час просиджують у комп’ютерних моніторів, забиваючи віртуальні голи, або пишуть усякі дурості на форумах уболівальників, а відчуття здорового тіла й духу після справжньої гри у футбол не випробовують

Мені їх за це щиро жаль. Але, як говориться, кожному – своє, а життя ще покаже, хто до неї більше пристосований, компьютерщик або двірський футболіст

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>