Блакитна панна
Своєрідна побудова вірша передбачає використання тавтології як основного художнього засобу.
Має крилами Весна Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
Попелястих, пелехатих.
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Поезія вирізняється специфічним способом римування: римуються перший, другий, п’ятий, сьомий рядки і третій, четвертий, шостий, восьмий. Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!…
Гори, гай, луги, поля —
Їй виспівує: «Осанна!»
Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»
А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
Променистою росою.
На квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять — бринять пісні
І сплітаються в гротески.
Голосні
І сплітаються в гротески.