Мир природи у творчості Михайла Пришвіна – Пришвін Михайло

“У жодного з російських письменників я не зустрічав, не почував такого гармонічного сполучення любові до Землі й знання про неї, як бачу й почуваю це у Вас, – писав Горький про Пришвіна. – Відмінно знаєте Ви ліси й болота, рибу й птаха, трави й звірів, собак і комах, дивно багатий і широкий мир, пізнаний Вами”. Справді, це один зі своеобразнейших росіян письменників

Він ні на кого не схожий – ні в нас, ні у світовій Літературі. Однак життя Пришвіна було типове для російської людини, що пережив три війни й революцію. Доля його – характерна доля російської людини саме тому, що майже завжди щире життя його проходить у тіні. Вона ніколи про себе не заявляє голосно й у той же час є присутнім щомиті в слові письменницькому. Кожна фраза, навіть кожне слово в Пришвіна, як у віршах, несе більше значеннєве навантаження. Це така мудра поезія в прозі. У ній немає повчань, але є родинна, цнотлива увага до всьому, і до людини насамперед: ти голодний – я тебе нагодую, ти самотній – я тебе полюблюся

Усе в письменника – мир, природа, людина – у загальній сукупності й становить красу життя, яку необхідно відстоювати, борючись зі злом у будь – яких його проявах. Саме цій темі була присвячена казка – минуле “Комора сонця”. У ній ми зустрічаємо знайомі прикмети народної російської казки, починаючи від казкового пейзажу, розмов птахів, тварин і кінчаючи щасливою розв’язкою з перемогою добра над злом. І в той же час – це повість, що розширює наші знання ожизни.

Читаючи цю книгу, ми довідаємося про бондарне ремесло й про цілющі властивості журавлини, про значення лісу для людини й про те, як мисливець улаштовує облави на вовків, і які звички в зайця й лисиці, у вовка й у тетерева, чому треба, особливо на болоті, триматися твердої стежки й що собою представляють більші торф’яні болота. Багато чого, про що пише у своїх творах Пришвін, не фантазія. В основу всього його творчості покладені дійсні події, власні спостереження й враження

“Ніде у світі немає такої чудової мови, як росіянин, – писав Пришвін. – От візьми, наприклад, слово “Батьківщина”, Скільки слів з тим же коренем: батьківщина, рід, родичі, рідний, джерело, джерельце, родинний, родинне увага…”

Слово Пришвіна незвичайно сучасно, особливо в трагічні моменти нашого життя, на переломі, хоча здається, що творчість його досить благополучно: писав він про природу й відомий як її співак, але думати так – те ж саме, що, входячи в ліс, бути впевненим, що він тільки для відпочинку й призначений. Але ж життя природи йде по своїх мудрих глибинних законах. Для риби потрібна чиста вода – будемо охороняти наші водойми. У лісах, степах, горах різні коштовні тварини – будемо охороняти наші ліси, степи, гори. Рибі – вода, птахові – повітря, звірові – ліс, степи, гори. А людині потрібна батьківщина. І охороняти природу – значить охороняти Батьківщину

Творчість Пришвіна – неголосне, голос його добутків тихий, але наполегливий. У лихоліття, коли найчастіше втрачається сама віра в людину, коли безглуздість життя змушує втрачати точку опори, Пришвін розвертає перед читачем картини природи як незмінного мірила добра й краси, малює портрети людей, нічим особливим не примітних, але сохранивших головне – доброту й людяність, говорить овечном.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>