Міркування над сторінками роману «Обломів» – Гончарів Іван

Осінній вечір. Удома нікого ні, і я читаю роман Гончарова. Дивний все – таки герой – Ілля Ілліч Обломів. Він терпляче зносить всі удари долі, упокорюється з постійними недородами в селі й лінню Захара, з тим, що його постійно обманюють, обкрадають, зловживають властивої йому добротою. Він не прагне домогтися багатства, слави, положення в суспільстві. Його душа наповнена безтурботністю й спокоєм. Одним словом, невдаха, пустопорожній мрійник

Але чому до нього тягнуться ті, хто, здавалося б, більше успішне? Адже будинок Обломова ніколи не буває порожній, хоча сам хазяїн візити повертати не любить. Довкола нього завжди крутится багато різних людей. До чого їм Ілля Ілліч – безвладний, ледачий, що майже не встає зі свого протертого дивана? А може, він і впрямь нікчемна людина, і поруч із ним інші повніше відчувають власну значимість? Так немає. Якби це було так, хіба тягся б до нього розумний енергійний Штольц? Хіба закохалася б у нього чарівна Ольга Іллінська? Думаю, що всі вони прагнуть змінити Обломова, оскільки він талановитий, і вони це почувають. Їх залучає в ньому чесність, щиросердечна чистота, відсутність користолюбства. Мені здається, що будь Обломів звичайною людиною, діловитим, успішним, вони б втратили до нього інтерес. А поруч із ним вони заспокоюються після мирської суєти, відпочивають душею

Обломів ні до чого не прагне, ніщо не може змінити звичного плину його життя. Пройшовши різні життєві випробування, він залишився колишнім Обломовым. Він зберіг у собі здатність любити й прощати, а це великий дарунок, що робить людину щасливим. А от чи почував себе щасливим сам Обломів? Напевно, так, у відповідності зі своїм критерієм щастя. Він повністю відрікся від життєвих проблем, від мирської суєти. У його душі немає заздрості, жадібності, страху – у ній панує умиротворення. Читаючи роман, я місцями дивувалася, місцями обурювалася, але, проаналізувавши прочитане, подумала: Обломів – не плід художньої уяви автора, адже й дотепер живуть на землі подібні люди. Вони є не тільки в Літературі, але й у житті. Хоча в сучасних умовах, напевно, потрібні такі люди, як Штольц. Він німець, людина з іншим, ніж у слов’ян, менталітетом. Але Гончарів не малює Штольца чистокровним німцем. У Штольце злилися дві культури. Частина душі Штольца – російська. Але разом з тим він успадкував німецьку працьовитість, ділову хватку. Штольц – людина справи, що знає собі ціну. Майбутнє він створює своїми руками. Можна дивуватися, що така людина – друг Обломова. Занадто вже вони різні. Але саме Штольц часто виручає Обломова, тому що він бачить золоте серце Іллі. Він намагається врятувати Обломова, але, як говорить прислів’я, важко допомагати коня, що не тягне. Дуже жаль, що Штольц програв битву за Обломова.

Часто актори, що грають негативних персонажів, говорять, що вони намагаються знайти у своїх героїв щось гарне. Я теж намагалася побачити в Обломове позитивні риси. Негативні його особливості зложилися завдяки вихованню: йому не треба було працювати, за нього працювали інші

Читаючи роман, я радувалася, що нас зараз так не виховують. У нас інше життя, у якій в Обломовых немає шансу вижити. Але разом з тим існують і вічні цінності: сердечність, доброта, чесність і щиросердечна чистота, які не заважало б перейняти в Обломова. Як, втім, і професіоналізм у Штольца.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>