Моральна проблематика в романі «Ганна Каренина» – Толстой Лев

У романі «Ганна Каренина» Толстой ставить актуальну проблему про співвідношення в житті людського егоїзму, природного людського прагнення до особистого щастя й боргу людини перед іншими собі подібними, перед суспільством

У період створення «Війни й миру» Толстої вважає, що егоїзм у здорової, що вільно розвивається людської особистості не несе в собі нічого аморального (наприклад, Наташа Ростова здатна відмовитися від особистих інтересів – віддає підведення пораненим). У період написання «Ганни Карениной» Толстой усе більше й більше переконується, що серед вищих станів прагнення на щастя здобуває перекручений, ідеалістичний характер

Трагедія «Ганна Каренина» передає відступ головної героїні від життєвої позиції спрямованості, любові, боргу перед іншими людьми

Моральна проблема проходить через весь роман. Трагедія Ганни осмислюється багатогранно. Вона віддається егоїстичної пристрасті, знехтувавши борг, заходить у моральний і життєвий тупик. Героїня втрачає природність і чарівність. Всі сили вона зосереджує на те, як не втратити любов Вронского, як зробити так, щоб він належав тільки їй. Вона продовжує цікавитися життям, мистецтвом. Але вона не щира й цікавиться цим тільки для того, щоб в очах Вронского виглядати глибокою натурою. Товстої, вирішуючи питання про те, що привело Ганну до тупика, далекий від спрощених висновків. Провина повністю покладена їм на суспільство

Антиподом Ганни в романі є Левин. Життєві долі Ганни й Левина супроводжують один одному в запереченні зла життя, але різко розходяться в пошуках добра. Протягом усього роману Левин наближається до джерел народного буття, Ганна ж самим фатальним образом, крок за кроком від них відходить. «Природна й проста» на початку роману (Ганна в перших розділах говорить тільки по – російському, щирість її вчинків і думок суперечить умовностям світла, опис російської природи в глибокому психологічному підтексті супроводжують їй), вона поступово втрачає природність і простоту (з’являються французькі рум’яна й англійська, французька мова).

Закордонна подорож із Вронским було для Ганни спробою бігти від самої себе. Ганна почуває внутрішню спустошеність. Але, наділена від природи правдивістю, чесністю, вона не може обманювати навколишніх її людей. Карениной здається, що вона схожа на якусь злу машину. Вона природна й щира по натурі, не може причинятися, не може жити повної фальші життям. Її відносини із чоловіком усе більше заплутуються, зав’язуються у вузол, що дозволяється крайньою ситуацією – важко родить дочка

У мінути гаданого настання смерті Ганна розуміє самовідданість і страждання свого чоловіка. Це для неї доказ того, що він простив її. Достоєвський підкреслював, що в цей момент вона восторжествувала над усім. Всі герої перед особою смерті примиряються. Однак Ганна, видужавши, іде до Вронскому. Каренин, під впливом світських кіл, відмовляється віддати сина. Ганна поставлена помилковою, протиприродною мораллю перед вибором: любов до сина або пристрасть – любов – пристрасть. Товстої показує, що вона вибрала любов – пристрасть. Героїня змушена замкнути в рамках своєї пристрасті. Вона намагається побудувати своє щастя на нещастя інших. І їй доводиться розплачуватися за це.

Толстой – геніальний психолог – винятково відтворює останні годинники життя героїні. Охоплена вихром почуттів, вона розуміє, що зробила страшну помилку, але виправити нічого нельзя.

Толстой говорить про її загибель у патетичних тонах. Дослідники творчості письменника довго й багато сперечалися, як він оцінює свою героїню. Багато хто вважали, що Толстой відмовляється судити героїню. Але в епіграфі: «Мені помста й Аз віддам» є присутнім елемент осуду. Помста з боку моральної зовнішньої сили – це осуд. Осуд того, що вона знехтувала борг заради щастя

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>