Мова духовної російської літератури – інші роботи з російської літератури

(на прикладі «Житія преподобного батька нашого Сергия, ігумена Радонежского, нового чудотворця»)

Давньоруську літературу захоплює й надихає пізнання дійсності, сучасної письменникам, хоча й збіглої в минуле, але що продовжує хвилювати розуми, що пояснює явища сучасності. Це пізнання в Древній Русі відрізняла надзвичайна педантичність до окремих історичних фактів, прагнення точно додержуватися зовнішніх даних, хоча й без справжнього відтворення внутрішньої сутності цих фактів. Якщо в давньоруських добутках і зустрічаються вигадані особи, то письменник прагне запевнити свого читача в тім, що ці особи все – таки були. Вимисел – чудеса, бачення, що збуваються пророцтва – письменник видає за реальні факти, і сам вірить у них реальність

Агиограф, описуючи житіє святого, повинен всіма способами показати винятковість свого героя, велич його подвигу, відчуженість його вчинків від усього повсякденного, земного. Звідси й прагнення до емоційної, яскравої, прикрашеної мови, що відрізняється від повсякденної мови. Житія, написані Епифанием, переповнені цитатами зі Священного писання, тому що подвиг його героїв повинен знайти аналогії в біблійній історії. Для них характерно демонстративне прагнення автора заявити про своє творче безсилля, про даремність своїх спроб знайти потрібний словесний еквівалент зображуваному високому явищу. Але саме ця традиція й дозволяє Епифанию продемонструвати всю свою літературну майстерність, приголомшити читача нескінченним рядом епітетів або синонімічних метафор, створити довгі ланцюги однокорінних слів, змусити його вдуматися в стершийся зміст позначуваних ними понять. У цьому добутку найбільше повно й чітко відбилися погляди Епифания на завдання літературної творчості агиографа. Звичайні слова не мають сил виразити велич діянь подвижників у славу Христа. Але автор розповіді про святий – це земна людина. Кличучи на допомогу Бога, уповаючи на заступництво вихваля_ їм святого, агиограф прагне так користуватися звичайними засобами мови, щоб у читача створилося подання про святий, як про людину зовсім іншого духовного типу, чим всі інші люди. Тому примхлива мова, «плетиво словес» – це засіб, за допомогою якого автор прославляє героя свого оповідання

Що бачив, що почував святий Сергий, що молився за Русь у своїй лісовій пустелі? Поблизу виття звірів так «стражи бесівські», а видали доноситься стогін і плач землі, підневільної татарам. Люди, звірі й біси – усе отут зливається в хаотичному враженні пекла кромішнього. Звірі бродять чередами й іноді ходять по двох, по трьох, оточуючи святого й обнюхуючи його. Люди біснуються; а біси, описувані в житії, до жаху схожі на людей. Вони є до святого у вигляді безладного збіговиська, як «череда незліченна», і разом кричать на різні голоси: «Піди, піди з місця цього! Чого шукаєш у пустелі? Ужели ти не боїшся вмерти з голоду або від звірів або від розбійників і душегубцев?» Але молитва, відганяючи бісів, перемагає пекло, відновлює на землі той мир, що передував гріхопадінню людини. З тих звірів один ведмідь взяв у звичай приходити до Преподобному Сергию. Побачив Преподобний, що не злості заради приходить до нього звір, але щоб одержати що’або з його їжі, і виносив йому шматок зі свого хліба, кладучи його на пень або на колоду. А коли не вистачало хліби, голодували обоє – і святий, і звір; іноді ж святий віддавав свій останній шматок і голодував, «щоб не образити звіра». Говорячи про це слухняне відношення звірів до святого, Епифаний зауважує: «И нехай ніхто цьому не дивується, знаючи, напевно, що коли в якій людині живе Бог і почиває Дух Святий, те всі йому покірно, як і спочатку первозданному Адамові, до злочину заповіді Божией, коли він також один жил у пустелі, усе було покірно».

Важливо було, щоб люди побачили приклад життя, що знаходить зміст і завершенность у подвигу, заснованому на жертовній любові до всякої людини: і близькому, і незнайомому; і другові, і ворогові; і праведникові, і грішникові. Преподобний Сергий ніс цю ідею своїм служінням, закликом до єднання, заснованому на братній любові, що виключає ненависть, розбрати, ворожнечу й війни

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>