Наш клас – твору по російській мові

Якщо мені поставлять запитання, хто мені доріг з моїх знайомих найбільше, то я відповім, що це мої однокласники. Більшість із нас знає один одного ще з дитинства, деякі прийшли пізніше, хтось пішов від нас в інший навчальний заклад, але всі ми незмінно залишаємося згуртованою командою, що важко розлучити. Щодня ми переживаємо незабутні моменти дитинства, юності й разом сміло йдемо назустріч молодості

Говорять, що сила в дружбі, і це дійсно так. Я знаю, що мої однокласники вважають мене своїм іншому, товаришем, братом, і я теж саме можу сказати й про їх. Так, бувають ситуації, коли ми можемо повздорить, але саме такі моменти вчать нас життєвої мудрості – прощати всі образи. Коли настає момент примирення, відразу легшає на душі, і ти радуєшся, що знайшов вихід з, здавалося б, непрохідного тупика

Я с гордістю затверджую, що мої однокласники – самі гарні, позитивні, добрі, чуйні. У кожного своя доля: комусь повезло більше, комусь родина гарна дісталася, але є й ті, кому не позаздриш. Напевно, саме така підтримка й розуміння проблем один одного зробили з нашої компанії справжню армію захисників один одного. Кожний розуміє, що у відповіді за себе й свого товариша

Часто трапляються ситуації, які змушують задуматися про свої вчинки. Я засвоїв одну істину: краще попросити прощення, коли приходить саме та мінута, тому що потім уже буде це прощення нікому не потрібно. І, хоч при зустрічі прийде посміхатися, робити вигляд, що всі добре, – на душі буде важко від образи, що не одержала свого прощенья.

Чомусь багато хто затверджують, що шкільна дружба забувається. Мені б не хотілося пережити такого розчарування. Мені хочеться вірити, що й через багато років мене будуть дізнаватися, передавати привіти, і я буду пам’ятати всіх, хвилюватися, як вони поживають. А далі дружити родинами й хвастатися перед колегами, сусідами, що такою дружною компанією ми були ще в шкільні роки й продовжуємо їй залишатися далі.

Якщо мені в житті прийде туго, я буду згадувати, які ситуації переживали ми всім класом, як радувалися разом, сумували

Мені однозначно полегшає, тому що я буду знати, кому я доріг і на кого я можу обпертися в складну для себе мінуту. І повірте, я ніколи не відвернути від свого однокласника, коли він попросить допомоги, адже на те ми і є друг у друга – щоб разом учитися жити в цьому величезному світі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>