Не роби іншому того, чого не бажаєш для себе – твору – міркування

Твір – Міркування

Народні прислів’я є згустком людського морального досвіду. Але ми не завжди дотримуємося правил, заповіданих нашими родителями. Всі ці правила називають етикою. Етика є елементом культури

Один древній міф розповів давньогрецький філософ Протагор. Коли боги створили людей і тварин, вони наказали двом титанам – Прометею й Эпитемею – дати людям якісь здатності. Эпитемей випросив у Прометея цю роботу, але розподіл здатностей зробив досить прямолінійно: одним дав силу, але не дав швидкості, а іншим, слабким, подарував швидкість. Навіть їжу твариною подарував різну: одним злаки, іншим корінь, третіх зробив хижаками. Хижакам наказав розмножуватися повільно, а тих, кого вони їдять, нагородив родючістю

Коли Прометей прийшов подивитися, що зробив його брат, то побачив, що всі живі істоти одержали щось, щоб залишитися живими на землі. Всі, крім людини. Тільки людина залишилася голий і беззахисної перед силами природи. Тоді Прометей украв у богів вогонь і дав людині здатність до майстерності. Відтоді рід людський навчився добувати вогонь, будувати житло, знаходити й готовити їжу. Але жили люди, на відміну від тварин, нарізно – взаємна недовіра відштовхувала їхній друг від друга. Тоді Зевс послав до людей свого сина Гермеса, щоб дати людям сором і правду, аби тільки вони змогли жити разом. Гермес запитав у батька, як все це між людей розділити – як всі таланти або якось інакше? Таланти лунали людям вибірково, тому що не кожний повинен був бути разом з тим і ковалем, і музикантом, і лікарем. Зевс відповів, що сором треба розподілити на всі, інакше не зможуть жити ні міста, ні держави

Моральні принципи одержує кожна людина – будинку від батьків, у школі й на роботі – від оточення. Щораз він повинен робити свій вибір – як древній казковий богатир, що зупинився біля каменю й не знає, куди йти: підеш уліво – там смерть, підеш праворуч – зовсім пропадеш, прямо підеш – до злодіїв потрапиш. Розбив улюблену мамину чашку, треба робити вибір – сказати чи правду ні. Хочеться уникнути батьківського гніву й разом з тим залишитися чесним. Це може бути щось важливіше чашки, але вибір щораз робити треба своїми силами

Слово «етика» походить від давньогрецького «этос» – «місцеперебування» або «характер або природа якогось явища». Аристотель називав етичними цілий ряд рис людини: мужність, щедрість і т.п.. Він першим назвав науку про моральність етикою. Древні римляне вкладали це поняття в слово «мос», що означає «звичай». Римлянин Цицерон прилучав слово «моралис» – «моральний», до визначення рис характеру

Мораль – це норми поводження, заведені в суспільстві, звичаї, поняття про добро й зло. Норми моралі відрізняються в різних місцевостях, у різних країнах. Саме це допомагає людям жити в згоді один з одним. І саме це може викликати непорозуміння між представниками різних народів, різних верств населення. Видатний учений і філософ В. Вернадський уважав етичні питання найголовнішими для людства, підкреслюючи, що головним завданням людини є максимальна корисність для навколишніх

Моральність суспільства можна легко перевірити по його відношенню до старих людей і дітей. Старість – це перший привілей, відома ще із часів родового ладу. Старі люди зберігали історію свого роду, традиції й звичаї, учили роботі, що допомагала вижити, вони регулювали взаємини між членами плем’я, давали імена немовлям, їх цінували за досвід. Сьогодні, коли старі люди вже не виконують таких важливих функцій у суспільстві, змінилося й відношення кним.

Діти не поважають батьків, старі люди стали тягарем для них. Історія короля Ліра хоча й розповідає про язичеські часи, але по суті є глибоко сучасною для суспільства як у часи Шекспіра, так і сьогодні. Розбито побожне відношення до старості. Доля літньої людини, безпомічного й самотнього, – жахлива. Мізерні пенсії не дають можливості жити гідно, а діти, зайняті зароблянням грошей, часом забувають не те що допомогти в чомусь, а навіть написати лист або подзвонити по телефоні

Не тільки рідні діти повинні допомагати своїм батькам. Це стосується суспільства в цілому. Повага до старості є проявом поваги до людини взагалі. Якщо хлопчик не уступає жінці похилого віку місцем у трамваї, можна догадатися, що й будинку він не підніме важкі сумки по своїй бабусі

Відношення до дітей – теж показник соціального буття суспільства. Сьогодні держава не в змозі піклуватися про дітей, які виявилися на вулиці, не мають даху над головою, одягу, їжі, ніде не вчаться. Багато дітей жебрають по вулицях, просять милостиня в поїздах і на ринках. Часто туди їх посилають саме рідні, потім відбираючи випрошені гроші. Дитина не вільна піти від таких батьків, він не знає іншого життя. Кількість покинутих матерями дітей свідчить про те, що не все гаразд у нашім світі. Так треба щось робити для того, щоб такого не було

Одна людина може небагато. Віддати свої цукерки дівчинці на вулиці. Допомогти бабусі перейти покрите льодом шосе. Просто подати руку літньому чоловікові з паличкою, якому важко швидко вийти з автобуса. Але чим більше буде таких людей, тим спокійніше стане життя старих людей і дітей. І тем зручніше стане наше життя в такому світі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>