Образ Андрія в повісті Гоголя «Тарас Бульба»

Деякі важливі зміни перетерплює й образ Андрия. Він здобуває відчутно більшу психологічну визначеність. Гоголеві вдається перебороти колись властивому образу Андрия відому схематичність і однолінійність. Внутрішній мир його переживань стає більше ємним, складним. Його любов до полячки тепер не тільки глибше мотивується, але й одержує більше яскраве емоційне, ліричне фарбування. Словом, у другій редакції повість перетворюється в широке лірико-епічне полотно, що стало, по вираженню Бєлінського, «нескінченно прекрасніше». Саме в другій редакції повість придбала ту поетичну ємність і завершенность форми, що відрізняє цей великий добуток російської класичної літератури

«Тарас Бульба» — не перший твір Гоголя, у якому він звернувся до зображення національно-визвольної боротьби українського народу. Досить згадати повість «Страшна помста», що ввійшла в цикл «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Правда, історичний сюжет розкривається в цьому добутку почасти ще в умовно-романтичній манері, події реальної історії вигадливо переплітаються з елементами фольклорної легенди й казки. Але в повісті чітко виражена національно-патріотична ідея. Боротьба Данили Бурульбаша і його соратників проти польських шляхтичів звучить в «Страшній помсті» з великий патетичної силоміць.

Майже одночасно, але трохи в іншому художньому плані намагався вирішити Гоголь його історичну тему, що займала, у незавершеному романі «Гетьман», над яким працював на початку 30-х років. уривки, Що Дійшли до нас, роману дають можливість судити про широту, але разом з тим і про відому суперечливість гоголівського задуму. Реалістичні тенденції в зображенні великих історичних подій, а також деяких вигаданих персонажів зненацька зштовхнулися тут із прийомами старої «риторичної» школи, і добуток починав втрачати внутрішню художню цілісність. Імовірно відчувши це, Гоголь втратив інтерес до роману й залишив його незавершеним. Але досвід, що письменник придбав у процесі роботи над «Страшною помстою» і «Гетьманом», не пройшов для нього даром.

У статті «Про викладання загальної історії», написаної майже одночасно з початком роботи над «Тарасом Бульбой», є кілька рядків, істотних для розуміння цієї повісті: «Усе, що не є в історії: народи, події — повинні бути неодмінно живі і як би перебувати перед очами слухачів або читачів, щоб кожний народ, кожна держава зберігали свій мир, свої фарби, щоб народ з усіма своїми подвигами і впливом на мир проносився яскраво, у такому ж точно виді й костюмі, у якому був він у минулі часи. Для того потрібно зібрати не багато рис, але такі, які б висловлювали багато, риси самі оригінальні, самі різкі, які тільки мав зображуваний народ». Хоча Гоголь не стосується тут специфічних завдань, що коштують перед автором історичного роману, але цитовані рядки допомагають багато чого зрозуміти не тільки в теоретичних поглядах Гоголя на історію, але й у його художньо-історичному методі. Те нове, що втримувалося в повісті «Тарас Буль-Ба» і відрізняло її від попередніх творів Гоголя на історичну тему, було насамперед пов’язане з обліком «живих», «самих рідких» рис народу, своєрідності його національного характеру

Новаторське значення «Тараса Бульби» полягало в тому, що головною силою історичних подій виступав у ньому народ. Пушкіна й Гоголь уперше в нашій вітчизняній літературі підійшли до зображення народних мас як головної рушійної сили історичного процесу, і це стало найбільшим завоюванням російського реалізму й, зокрема, російського історичного роману XIX століття.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>