Образ матері в українській літературі

Мама… Найтепліше, найсвятіше слово для кожної людини. Мама — це символ любові і ласки, ніжності і найвірнішого кохання.

І тому не дивно, що найтепліші, найщиріші слова присвячують письменники і поети матерям. І образу матері як вічному уособленню безкорисливої любові і відданості.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мама,

Твою ласку я чую, рідненька,

Чуєш пісню на слова Миколи Сингаївського, і серце наповнюється приємним щемом. Це моя найулюбленіша пісня про матір.

На плечі матері лягає важкий тягар відповідальності за своїх дітей, за те, щоб вони виросли справжніми людьми.

Одною з наскрізних тем в творчості А. Малишка тема матері. Образ рідної неньки зливається в поезії Андрія Самійловича з іншим найдорожчим образом — образом України. Завжди, коли поет пише про те, що. найдорожче його серцю, він згадує матір:

Тебе, маленьку, сивувату, дано

навіки пронести, —

Писав поет іще в 30-ті роки в поезії «Материнська».

Його поезії «Мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу ще поговорити з вами», поема «Сини» — це данина подяки й любові поета священній пам’яті Матері.

Та з—поміж скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. Вона невелика за розміром. І слів про матір, сказано, власне, небагато. Але образ її зігрітий синівським почуттям, яскравий і живий.

Скільки мати ночей не доспала, співаючі синові «Котка», тримаючи руку на його чолі, турбуючись про його долю, вишиваючи рушник на дорогу — бо ж знала, що рано чи пізно покличе сина великий світ.

Інший поет, Дмитро Павличко, на все життя зберіг «готочок старого полотна» і «вишите… життя на ньому». Колись, проводжаючи в далеку дорогу, дала йому мати вишивану сорочку як заповіт вірності рідній землі.

А як не згадати великого Тараса Шевченка! Жінка, жіноча доля займали в його творчості одне з провідних місць. І слова, винесені в назву твору, говорять про безмежне трепетне почуття до Матері, що дає життя, матері, що є символом добра на землі,

Багато поезій присвятив матері і Борис Олійник. Яскраво і високохудожньо розкрита тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлій пам’яті у вірші «Мамо, вечір догоря.,.». Яскраві метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а відтак і безсмертя всього роду:

Там, де ти колись ішла.

Тиха стежка розцвіла

Матіолою вечоровою,

Житом-долею світанковою,

Дивом-казкою,

Юним соняхом,

Сива матінко,

Сиве сонечко.

А. В.Симоненко поєднав два вічні символи любові — Вітчизну і Матір у вірші «Лебеді материнства»:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати,

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У відданості Матері і Вітчизні — синівське щастя і сила.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>