Образ Юшки (по розповіді Платонова «Юшка») – Платонов Андрій

Андрій Платонович Платонов писав свої художні твори про безпомічних і беззахисних людей, до яких письменник випробовував щирий жаль

У розповіді «Юшка» головний герой охарактеризований як «старий на вид» людин, працівник кузні при великій московській дорозі. Юшка, так називали героя люди, вів скромний спосіб життя, навіть «чаю не пилок і цукру не купував», довго носив ту саму одяг, практично не витрачав тих невеликих грошей, які йому платив хазяїн кузні. Все життя героя складалося з роботи: «ранком він ішов у кузню, а ввечері йшов назад на нічліг». Люди знущалися з Юшки: діти кидали в нього різними предметами, штовхали й торкали його; дорослі також іноді кривдили, зриваючи свою образу або злість. Незлобивість Юшки, його невміння дати здачі, безкорислива любов до людей робили героя об’єктом глузувань. Навіть хазяйська дочка Даша говорила: «Краще б ти вмер, Юшка… Навіщо ти живеш?» Але герой говорив про людську сліпоту й уважав, що люди його люблять, але не вміють виразити це.

Дійсно, і діти, і дорослі не розуміли, чому Юшка не дасть здачі, не накричить, не отругает. Герой же не мав таких людських якостей, як жорстокість, брутальність, злість. Душу старої людини була сприйнятлива до всіх крас природи: «не приховував більше своєї любові до живих істот», «відмінювався до землі й цілував квіти», «гладив кору на деревах і піднімав зі стежки метеликів і жуків, які впали намертво». Перебуваючи вдалині від людської суєти, людської злості, Юшка почував себе по – справжньому щасливою людиною. Живаючи природа сприймала героя таким, який він є. Юшка усе більше слабшав і один раз, указавши одному перехожому, що глузував з героя, що всі люди рівні, умер. Смерть героя не принесла людям бажаного полегшення, навпаки, жити всім стало гірше, тому що тепер не на кому було зганяти всю людську злість і жорстокість. Пам’ять про незлобиву людину збереглася на довгі роки, тому що в місто приїхала дівчина – лікар, сирота, що на свої маленькі гроші виховало й навчив Юшка. Вона залишилася в місті й стала лікувати людей, хворих, як і герой, туберкульозом

Отже, А. П. Платонов зобразив в образі головного героя незлобивої, беззахисної людинии, який люди вважали юродивим. Але саме Юшка виявився самим людяним з людей, виявивши милосердя до дівчинки – сироті й залишивши про себе пам’ять

(2 варіант)

Головний герой розповіді Юшка – «старий на вид людин»: усього сорок років, але в нього сухота

Юшка – людин незвичайний. В очах його завжди стояли «» сльози, що неостигають, він завжди бачив горе людей, тварин, рослин: «Юшка не приховувала… своєї любові до живих істот… він гладив кору на деревах і піднімав зі стежки метеликів і жуків, які впали намертво, і довго вдивлявся в їхні обличчя, почуваючи себе осиротілої». Він умів бачити серцем. Багато Юшка терпів від дітей і дорослих, котрих дратувала його незлобивість: діти штовхали, шпурляли в нього землю й камені, а дорослі били. Діти, не розуміючи, чому він не реагує, уважали його неживим: «Юшка, ти чи правда ні?» Їм подобалося знущатися безкарно. Юшка «вірив, що діти люблять його, що він потрібний їм, тільки вони не вміють любити людини й не знають, що робити для любові, і тому терзають його». Дорослі били за те, що «блажной». Б’ючи Юшку, доросла людина «забував на час своє горе».

Раз у рік Юхим кудись ішов, і ніхто не знав куди, а один раз залишився й уперше відповів людині, що приставала до нього: «А чого я тобі, чим я вам заважаю!.. Я жити родителями поставлений, я за законом народився, я теж всьому світлу потрібний, як і ти, без мене теж, виходить, не можна!..» Цей перший у його житті бунт стало останнім. Штовхнувши Юшку в груди, людина пішов додому, не знаючи, що залишив його вмирати. Після смерті Юшки людям стало гірше, тому що «тепер вся злість і знущання залишалися серед людей і витрачалися меж ними, тому що не було Юшки, що сумирно терпели всяке чуже зло, жорстокість, глузування й недоброжелательство». А потім стало відомо, куди ходив Юхим Дмитрович

У Москві на гроші, зароблені їм у кузні, росла й училася дівчинка – сирота. Двадцять п’ять років він працював у кузні, ніколи не їв цукру, «щоб вона їла його». Дівчинка «знала, чим болів Юшка, і тепер сама закінчила ученье на лікаря й приїхала сюди, щоб лікувати того, хто неї любив найбільше на світі й кого вона сама любила всім теплом і світлом свого серця…». Дівчина не застала Юшку в живих, але залишилася в цьому місті й всьому своєму житті присвятила сухотним хворим. «І всі її знають у місті, називаючи дочкою доброго Юшки, забувши давно самого Юшку й те, що вона не доводилася йому дочкою».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>