Образне слово художника в боротьбі за збереження природи – інші твори по сучасній літературі

Блакитна прозора вода, камінчики на дні, жовтий пісок, яскраве сонце – такої пригадується мені річка мого дитинства. Пройшло всього кілька років. І от картина, що я бачу зараз: темна, мутна вода, брудний пісок, товста залізна труба, що перерізує річку навпіл. Річка: Що з тобою трапилося? Що зробили з тобою люди? Подібні питання хвилюють зараз дуже багатьох тому, що ми живемо у важкий і складний час. Перебудовуються не тільки економічні відносини, ламаються звичні стереотипи, відбувається повернення багатьох забутих цінностей. Але в суєті наших днів ми часом забуваємо про природу, забуваємо про те, що їй потрібна допомога. Ми останнім часом дуже багато говоримо про екологію. Екологія – це наука про «будинок». Так чому ж ми Довели свій будинок до такого стану? Чому ми мовчали про цьому? Адже мовчати не можна! Чому людина, істота розумне, не може зрозуміти, що це веде його до загибелі, до катастрофи?

Образне слово письменника відіграє більшу роль у боротьбі за збереження природи. У сучасній Літературі й публіцистиці з’являються добутки, що змушують задуматися про наш загальний будинок. У повісті Валентина Распутіна «Пожежа» піднімаються загальнолюдські проблеми, у тому числі й екологічні. Неможливо без болю читати сторінки про те, як по – варварськи вирубуються ліси. Люди розуміють, що це багатство не відновиться, але равнодушно дивляться на це. Відбувається спустошення душі, але ж відношення до природи є мірою моральності. Що ж можна чекати від людини, якщо він сьогодні равнодушно знищує природу, знищує життя? «Чотири підпірки в людини в житті: будинок з родиною, робота, люди, з ким разом правиш свято й будні, земля, на якій коштує твій будинок. І всі чотири одна важливіше іншої. Закульгає яка – все світло в нахил», – пише Валентин Распутін. Так давайте ж усе разом будемо думати про нашу землю, про її майбутнє, давайте намагатися, щоб воно в неї було

Тема природи займає особливо важливе місце в розкритті людини. У Чингиза Айтматова в «Пласі» пари вовків намальований зримее, чим головний герой. Адже зримі образи письменника – його позиція. Жахлива в повісті сцена вбивства сагайдаків: «И тепер уже вони самі виявилися в полоні, у гущавині цієї великої втечі, неймовірного й немислимого; якщо вдуматися, адже вовки рятувалися разом зі своїми жертвами, яких вони тільки що готові були розтерзати й розтаскати по шматках, тепер же вони йшли від загальної небезпеки, пліч – о – пліч із сагайдаками, тепер вони були рівні перед особою безжалісного обороту долі». Письменник з болем пише: «Не для землі, не для врожаю – для звіту живе людина». Це дуже страшно. Люди не повинні миритися із цим, адже все живе в природі взаємозалежно.

На сторінках печатки все частіше й частіше з’являються публікації, що призивають до захисту нашої природи

Стаття Віктора Астафьева «Вічно живи, річка Виви» присвячена Сибіру. «Залишилася одна Сибір, – говорить письменник. – Якщо ми її доконаємо – країні не піднятися. Адже обкрадаємо вже не себе, а онуків наших правнуків».

Тривожні ноти про майбутнє Сибіру звучать у вірші Михайла Дудина:

Напівотруєна газом,

По нафтових болотах – уплав

Куди ти рвешся?

Де твій розум?

Глянь у себе розумним поглядом,

Не можна ж всі багатства разом –

Мало – мало прийдешньому залиш!

Увесь світ, у якому ми живемо, всі що нас оточує: люди, земля, ріки, ліси, птахи, тварини, – все випробовує потребу в розумному, добром, щиросердечному відношенні; і людина – єдиний, хто здатний дати його.

Кожний час народжує свої питання, на які повинні відповісти саме ми. І мучитися цими питаннями, і відповідати на них повинні ми сьогодні саме для того, щоб збереглося життя й могли наступні покоління плакати й сміятися, запитувати й відповідати, щоб жила моя річка, щоб мої діти могли купатися в ній, ловити піскарів, загоряти на золотавому піску

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>