Панорама епохи в романі Олексія Толстого “Петро Перший” – Толстої Олексій

(1 варіант)

А. Н. Толстой працював над романом про великий російський перетворювач – царі Петрові I близько 16 років. Задовго до створення роману “Петро I” він написав такі гарні розповіді, як “Мара” і “День Петра”, нарис “Перші терористи”, що розповідав на підставі справжніх документів про замах на життя Петра. Це були перші начерки майбутнього епічного роману Толстого. Уже тоді він багато працював над історичними джерелами, щоб найбільше повно й вірогідно передати події Петровской епохи

Автор дуже докладно вивчив цей історичний період, що дозволило йому у всій повноті передати колорит епохи. Письменник відтворить політичне й культурне життя, побут і національні традиції, вдачі, звичаї, соціальні й релігійні конфлікти цього переломного в житті Росії часу

Центральне місце в романі займає реформаторська діяльність пануючи Петра I. Товстої бачив у рішучих реформах цього государя позитивний, розумний початок, оскільки вони були спрямовані на створення нової Росії – цивілізованої, розвитої країни. Автор роману підкреслює велике прогресивне значення цих перетворень. Самого Петра I Толстой зобразив великим державним діячем, підкресливши в ньому обдарованість керівника, завзятість, стійкість характеру. На прикладі Петра ми можемо бачити позитивні риси російського національного характеру

Але, як відомо, цей цар був хоч і неабиякою, але досить неоднозначною особистістю. І Толстой не закриває ока на історичну правду, він показує, якими силами проводилися в країні реформи, як Петро підкоряв собі всіх незгодних і насаджував свої рішення. Приміром, у романі показано, як цар змушує своє оточення вчитися європейському етикету, із глузуванням ріже боярам бороди, улаштовує блазнівські ходи по вулицях Москви, катує й стратить стрільців

Петро I зображений у романі владною особистістю. Задатки сильного характеру проявляються в Петра ще в підлітковому віці, коли він зумів дати першу відсіч своїй сестрі, правительці Софії. У боротьбі із царівною Софією за владу в його свідомості вже оформляється план майбутніх перетворень у Росії. І він домагається свого. Товстої показує в романі, як Петро I займається будівництвом флоту, закладає Архангельську верф, учиться кораблебудуванню за кордоном. Його реформи охоплюють буквально всі сфери життя Росії кінця XVII – початку XVIII століття: армію, флот, науку, культуру, побут, зовнішню й внутрішню політику

Реалістичну побутову й політичну обстановку Петровской епохи Толстої створює також за допомогою опису сучасників Петра, його сподвижників і політичних ворогів або просто людей, типових для свого часу. Правителька Софія, нерідна сестра Петра, що заперечувала його права на престол, зображується Толстим як жінка хитра, владна, здатна на підступництво. У ній є воля, державний розум, але, втягшись у палацові інтриги, вона стає організатором боярсько – стрілецької опозиції. І виступає, таким чином, проти прогресивних перетворень Петра

Образу Петра I у романі протиставляється образ шведського короля Карла XII, захопленого ідеєю скорення сусідніх держав. Карл XII зображений Толстим як фанатик війни. Захоплений битвами, він найчастіше зневажає розумом і обережністю, забуває про інтереси своєї країни. Всі дії Петра, навпроти, спрямовані на захист інтересів Росії. Війна не є для нього приводом виявити свою хоробрість. Війна для Петра – це необхідність захистити інтереси країни. Таким же відданим справі захисту своєї країни зображує Толстой сподвижника Петра I фельдмаршала Шереметєва – видатного російського воєначальника. Автор підкреслює в ньому кращі риси: простоту, скромність, людяність, відданість боргу, відсутність марнославства

Зображуючи у своєму романі безліч героїв, їхні особисті долі, автор тісно зв’язує їх з подіями, що відбуваються в країні. Динамічний час змін вимагає нових героїв. Представники одних шарів суспільства швидко піднімаються нагору, інші виявляються відкинутими назад. Наприклад, гордовитий боярин Буйносов не приемлет перетворень, він тужить за старими часами. У нововведеннях Петра він бачить тільки приниження старих боярських прізвищ. На зміну таким, як Буйносов, приходять діячі служивого дворянства й купецтва, які беруть активну участь у перетвореннях Петра. На прикладі доль Алексашки Меньшикова, родини Бровкиных Толстой показує, як вихідці з низів стають близькими сподвижниками пануючи, займають високі посади. Таке було можливо тільки тому, що Петро вважав “знатність по придатності”

У своєму романі А. Н. Толстой також правдиво зобразив убогість і затурканість простого люду. Ми бачимо селян, холопів, солдат, що страждають від непомірних поборів і непосильної праці. Тема важкої долі народу – одна з головних у романі “Петро Перший”. Товстої відбиває у своєму добутку таке явище російської дійсності того часу, як розкольницький рух. Автор розповідає про швидких селян, що спрямовуються в лісові нетрі, у раскольничьи скити. Утікачі готові на будь – які позбавлення, аби тільки “жити на волі, а не по указі государеву”.

Разом з тим, на прикладі бідняка Андрюшки Голикова Толстої показує, що деякі обдаровані вихідці з низів могли реалізувати свої таланти. Палехский іконописець Андрюшка Голиков одержав можливість навчатися живопису в Італії. Але самий головне, Толстой показує величезну роль народу в реалізації грандіозних планів Петра. Саме напруженою роботою простих людей, їхньою повсякденною працею створювалася нова Росія

Бурхливі політичні події, відбувалися в ті далекі часи. Автор все – таки не забуває показати культурне життя Петровской епохи. Письменник розповідає про механіка – винахіднику Кузьке Жемове, що хоче побудувати першу літальну машину. Люба сестра пануючи Наталя Олексіївна займається пристроєм театру, пише для нього вірші. Саме вона допомагає Петру вводити в російський побут європейські звичаї

Роман “Петро I” відрізняється шириною охоплення життя Росії при царюванні видатного царя Петра I. Це суперечлива й динамічна епоха в російській історії представлена Толстим у всіх її проявах, що дозволить нам говорити про її реалістичне художнє зображення. Олексій Толстої своїм чудовим романом вніс істотний вклад у зображення Петровской епохи

(2 варіант)

Задум А. Толстого був воістину грандіозним – він хотів відбити у своєму добутку всю петровскую епоху, від стрілецьких бунтів до Полтавської битви. Не можна говорити про те, що ця ідея була нова – ще до А. Толстого безліч російських поетів, письменників відтворювали у своїх добутках цей складний час, це й А. Д. Кантемир з “Петридой”, і М. В. Ломоносов з поемою “Петро Великий”, і А. С. Пушкін з “Арапом Петра Великого” і Л. Н. Толстой, що не закінчив свою роботу

Не закінчив свій добуток і А. Толстой. Але не применшується від цього ні заслуга автора, ні грандіозність і повнота зображення часу в романі. Подібно “Війні й миру”, “Петро Перший” – роман – епопея. Він настільки ж насичений персонажами, настільки ж складний композиційно. Товстої чудово передає атмосферу петровского часу, зображуючи своїх героїв у побутовій обстановці, малюючи докладно їхньої біографії, їхні переживання й щоденні почуття. Оригінальність добутку письменника проявляється в тім, що він здійснив спробу осмислити соціальні й політичні події епохи через історію родини самого Петра, а також інших героїв; характери й спосіб мислення персонажів показаний на широкому історичному тлі

Історизм Толстого має й ще одну особливість – це тісний зв’язок з фольклору, що проявляється в народних приказках і прислів’ях, уривках пісень, повір’ях. По вираженню Н. В. Гоголя, художник показує явища життя “очами своєї національної стихії, очами всього народу”. І відповідно, історія в романі трохи відрізняється від реальних подій

Значне місце в романі займає тема стрілецьких бунтів. Як відомо, стрільці мали привілеї в порівнянні з іншими служивими людьми, але до кінця XVII в. їхня платня зменшилася, їх стали частіше посилати в походи, і вони стали скаржитися на те, що їх пригноблюють. Від цього й спалахнуло повстання. Товстої ж зображує ці події трохи по – іншому. Петро й стрільці показані як непримиренні вороги, стрільці думають тільки про привілеї, мріють погубити Петра, їм потрібні “і платня, і корм, і вільності”. Товстої яскраво й докладно зображує страту стрільців, ті катування, яким їх піддавали, і поряд із цим – спокійне достоїнство й байдужність до смерті, з яким ті приймали мучення

Можна помітити явну подібність зображення Толстим подій, зв’язаних зі стрільцями, і тим, як вони показані у фольклорі. І реальні, і вигадані персонажі гинуть, але не покоряються цареві. За два місяці було страчено біля восьмисот стрільців. Видимо, це також зв’язує роман з фольклором: народну поезію теж хвилює доля народна

Перша книга роману закінчується плавним переходом від кривавих сцен у межах міста до морських широт Північної війни, розвитку торгівлі й будівництву міст. У наступних книгах повно розкривається особистість Петра, владного й іноді жорстокого самодержця, полководця, дипломата, реформатора. Товстої доводить, що сила імператора полягала не тільки в його вмінні тримати країну, але й у згуртованості його однодумців, яких він зумів зібрати навколо себе

Франц Лефорт є наставником Петра. Він малює перед іноземними посланниками картину майбутніх перетворень у Росії, згодом здійснених Петром, і не мислить себе окремо від цієї країни, що стала йому майже рідний

Олексій Меншиков показаний відданим, сміливим, відважним малим; він скрізь виявлявся в числі перших, а “почне потішати – сміхота”. За це Петро прощав йому його огріхи: Меншиков нерідко запускав руку в державну скарбницю; так, наприклад, він нажився на неякісному сукні для солдатів

На сторінках роману перед нами проходить безліч “пташенят гнізда Петрова”, тих, хто вибився в люди завдяки своїм діловим якостям і таланту, адже Петро хотів “знатність по придатності вважати”: це й коваль Кіндратій Воробйов, живописець Андрій Голиков, мужики – купці Іван Бровкин і Іван Жигулин. Всі ці персонажі допомагають повніше і яскравіше розкрити особистість Петра I, оскільки роман, все – таки, про нього. Епоха його правління, безумовно, була дуже важлива для подальшого розвитку Росії, а тому захоплюючо й цікава особистість людини, що зробило всі ці перетворення. Петро показаний у постійній дії, вона й у бої, і на будівництві верфей і кораблів, і на відпочинку не перестає піклуватися про державні справи, що зводить різні плани, що стосуються майбутнього країни

“Росія ввійшла в Європу, як спущений корабель, – при стукоті сокири й при громі гармат”, – ці слова А. С. Пушкіна, здається, як не можна краще характеризують динамічність дії в романі А. Толстого “Петро Перший”, наповнений колоритними образами й живою історією

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>