Партизанська війна в романі Лева Толстого «Війна й мир» – Толстої Лев

Після того як французи залишили Москву й рушили на Захід по Смоленській дорозі, почався крах французької армії. Військо тануло на очах: голод і хвороби переслідували його. Але страшнее голоду й хвороб були партизанські загони, які успішно нападали на обози й навіть цілі загони, знищуючи французьке військо

У романі «Війна й мир» Толстої описує події двох неповних днів, але скільки реалізму й трагічності в тім оповіданні! Тут показана смерть, несподівана, дурна, випадкова, жорстока й несправедлива: смерть Пети Ростова, що відбувається на очах Денисова й Долохова. Ця смерть описана просто й коротко. Цим збільшується суворий реалізм написання. От вона, війна. Таким чином, Толстой ще раз нагадує, що війна – це «противне людському розуму й всій людській природі подія», війна – це коли вбивають. Вона жахлива, протиприродна, неприйнятна людині. Заради чого? Навіщо звичайній людині вбивати хлопчиська, нехай з іншого народу, що висунувся з’за своїй недосвідченості й хоробрості? Навіщо людині вбивати іншої людини? Чому Долохов так спокійно вимовляє вирок десятку полонених людей: «Брати не будемо!» Ці питання ставить Толстой перед читачами

Явище партизанської війни повністю підтверджує історичну концепцію Толстого. Партизанська війна – війна народу, що не може, не бажає жити під загарбниками. Партизанська війна стала можливої завдяки пробудженню в різних людях незалежно від їхнього соціального стану «ройового» початку, духу, в існуванні якого в кожній людині, у кожному представнику націй був упевнений Толстой. Різні були партизани: «були партії, що перейняли всі прийоми армії, з піхотою, артилерією, штабами, зі зручностями життя; були одні козачі, кавалерійські; були дрібн, збірні, піш і кінні, були мужицькі й поміщицькі… був дячок… стільник, що взяв трохи, полонених. Була старостиха Василиса, що побила сотні французів». Партизани були різні, але всі вони, спонукувані різними цілями й інтересами, робили всі що можна тільки було зробити, для вигнання ворога зі своєї землі. Товстої вважав, що їхні дії викликані вродженим, інстинктивним патріотизмом. Люди, які в мирний час спокійно займалися своїми повсякденними справами, під час війни озброюються, убивають і проганяють ворогів. Так бджоли, що вільно літали по величезній території в пошуках нектару, швидко вертаються в рідний вулик, коли довідаються про вторгнення ворога

Французьке військо було безсило проти партизанських загонів, як неспроможний ведмідь, залезший у вулик, проти бджіл. Французи могли б перемогти російську армію в бої, але проти голоду, холоду, хвороб і партизанів вони зробити нічого не могли. «Фехтування тривав досить довгий час; раптом один із супротивників, зрозумівши, що справа це не жарт, а стосується його життя, кинув свою шпагу, і, взявши… дрюк, початків перевертати нею… Фехтувальник – французи, його супротивник… були росіяни…»

Військо Наполеона було знищено завдяки партизанській війні – «дрюку народної війни». І описати цю війну з погляду «правил фехтування» неможливо, всі спроби істориків, які писали про цю подію, безуспішні. Товстої визнає партизанську війну самим природним і справедливим засобом боротьби народу сзахватчиками.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>