«Патріотизм, чий би те не був, доводиться не словом, а делном…» (По романі Толстого «Войа й мир») – Толстої Лев

Патріотизм – любов до батьківщини, відданість своїй батьківщині, своєму народу», – читаю я в тлумачному словнику. Сухо й коротко, а тим часом відразу кілька важливих понять розкриває це незрозуміле, на перший погляд, слово: батьківщина, батьківщина, народ

Важливість цих категорій відчувається найбільше гостро, коли виникає небезпека втрати, адже Батьківщина – це будинок, а народ – це, насамперед, родина. І відразу далекі поняття стають близькими й значимими, адже перед особою лиха всі рівні. Патріотизм не має станових або майнових розходжень, він або є, або немає. Тому маса підтверджень у житті й Літературі

«Прийшло лихо, відчиняй ворота», – говорить прислів’я. Правда, це не значить впустити її в будинок, скоріше вийти на його захист. Нещастя розкриває людей, тому що перед особою смерті не можна лукавити. Так до поняття «патріотизм» приєднується ще й слово «істина». Саме ця якість характеризує героїв Л. Н. Толстого, зокрема Болконских і Ростових

Які ж різні ці родини! Педантичні, начитані, іноді навіть манірні Болконские й привітні, довірливі, часом марнотратні Ростови – «вода й пломінь», розум і серце. Пропасти між ними величезна, і в той же час є щось, їх об’єднуюче. Вони завжди чесні у своїх учинках, нехай не праві, але чесні й щирі. Війна відкрила ще одну загальну рису – любов до своєї Батьківщини, не показна, для нагород і чинів, а справжня, що йде від щирого серця, та, котра робить близькими шляхетного князя Андрія й скромного Тушина, мрійливу Наталшу Ростову й поранених під Бородіно солдатів

Завжди згадую прощальні слова, сказані синові старим Болконским: «Помни одне, князь Андрій: коли тебе вб’ють, мені, старому, боляче буде… А коли довідаюся, що ти повівся не як син Миколи Болконского, мені буде… соромно!» Сором для Болконских страшнее, чим смерть. Старий князь міг би й не говорити цих слів своєму синові. Андрій пройде довгий шлях до розуміння щирого значення слова «патріотизм»: від заповітної мрії про Тулон, прапор, піднятому під Аустерлицем до повного єднання зі своїми солдатами під Бородіно. Він не кричить про любов до батьківщини, він стає на її захист. Звання «наш князь» – одна з найдорожчих нагород для нього. Ні, старому князеві не було б соромно за свого сина!

Мабуть, самий наочний урок щирого патріотизму дасть князеві Андрію Тушин. Маленький, боязкий Тушин стає чи ледве не богом в очах солдатів, що перебувають із ним поруч. Здається, він не почуває страху, йому й накази – те не потрібні, він виконує свою роботу чесно, без фальші й мрійності. Навряд чи Тушин думає про значення битви в історії, про свою роль у ній. Він просто виконує військовий борг. Маленька людина, що стала в очах Андрія прекрасним уособленням щирого героїзму

Любов у Л. Н. Толстого часто те саме що щирості, незалежно від того, до кого вона проявляється. Ростови – яскравий приклад такої любові. Наташа не пояснює нічого своїм рідним, так цього й не треба, вона просто наказує звільнити підведення: для неї неможливо рятувати речі, коли гинуть люди

А Петя! Ласкавий, наївний хлопчик, з наснагою мечтавший про славні військові перемоги. Він ще й не зрозумів, що таке війна, він і життя – те не відкрив, але як щирий його порив! Петя не хоче говорити про захист своєї Батьківщини, він відправляється служити йому

Простота й велич у Л. Н. Толстого завжди поруч, тому що друге неможливо без першого. Не може бути прекрасне фальшивим, як не може щира любов до батьківщини бути показний. Я хочу назвати себе патріотом, хочу працювати на благо своєї великої Вітчизни, хочу, щоб мені не було за неї соромно.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>