Після мандрівного спудея
Агов, мої маленькі чортенята!
З-під свити я вас випущу на світ —
Туди, де кров з любов’ю черленяться,
Де пристрастей і пропастей сувій…
З риторик і поетик академій —
Гайда на площу, як на дно ріки!
Підслухані у вирі цілоденнім,
Ті рими — вчителям наперекір
(у вчителів, здається, перекір)!
Або в поля, як на зелену прошу —
Читати вірші травам і вітрам!..
І постарайтесь, я вас дуже прошу,
Щоб явір тихі сльози витирав,
Щоб небо, нахилившись, наслухало,
Щоб завше був натхненний соловій…Хвалу воздавши часові зухвалу,
Звірят і пастухів благословіть!..
Отож, — на світ, за діло — чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!